1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Інформаційний листок
ШАНОВНИЙ ПАЦІЄНТ!

Вам планується провести оперативне втручання, яке потребує анестезіологічного забезпечення.
Основною метою анестезіологічного забезпечення під час операції  є знеболення. Крім того, під час операції лікар-анестезіолог безперервно контролює та підтримує стабільність показників найважливіших функцій організму: дихання, артеріального тиску, роботи серця та ін., проводить заходи по попередженню та лікуванню можливих ускладнень.
Цей інформаційний листок має на меті ознайомити Вас з методами анестезії, які використовуються в нашій клініці, особливостями їх використання та проведення, можливими ускладненнями. Отримана інформація допоможе Вам якісно провести бесіду з лікарем-анестезіологом, прийняти виважене рішення щодо методу проведення анестезії та підготуватися до проведення оперативного втручання.

 

ЯКІ МЕТОДИ АНЕСТЕЗІЇ ІСНУЮТЬ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.
Загальна анестезія (наркоз). Загальна анестезія викликає повну втрату свідомості та сприйняття болю, виникає стан схожий на глибокий сон, але при цьому пригнічується дихання, кровообіг та інші функції організму. Вона проводиться шляхом внутрішньовенного введення різних груп препаратів (снодійних, знеболюючих, розслаблюючих м’язи тощо). При невеликих та малотравматичних операціях пацієнту на обличчя накладається спеціальна маска, через яку подається суміш кисню з повітрям, і він продовжує дихати самостійно. При великих, тривалих операціях та операціях, що потребують повного розслаблення м’язів, проводиться штучна вентиляція легень за допомогою спеціальних апаратів. Для цього пацієнту після того, як він засинає, в дихальні шляхи, а саме в трахею вставляється спеціальна еластична трубка (інтубація трахеї), яка під’єднується до апарату штучної вентиляції легень. Інтубаційна трубка дозволяє вводити спеціальний медичний газ для анестезії (інгаляційна анестезія) в поєднанні з киснем, захищає легені від попадання слини та вмісту шлунку під час операції.
Препарати, що використовуються для проведення наркозу, діють певний проміжок часу, тому під час операції анестезіолог слідкує за станом пацієнта і при необхідності проводить повторні введення препаратів. За декілька хвилин до закінчення операції припиняється подача медичного газу та/або введення інших препаратів. Поступово відновлюється м’язовий тонус, самостійне дихання, свідомість - людина прокидається. Необхідно пам’ятати, що при наявності трубки в трахеї неможливо розмовляти і треба дихати відкритим ротом. Коли пацієнт повністю прокинувся і на прохання лікаря виконав декілька інструкцій – трубка із дихальних шляхів виймається.
Даний метод анестезії дозволяє проводити будь-які оперативні втручання.
Регіонарна анестезія викликає втрату чутливості певної ділянки тіла, на якій проводиться оперативне втручання, шляхом введення спеціальних препаратів (місцевих анестетиків – лідокаїн, бупівакаїн, ропівакаїн) в ділянку проходження нервових стовбурів.
А) Спінальна анестезія: місцевий анестетик вводиться в спинномозковий простір нижче рівня закінчення спинного мозку. При цьому виникає відчуття оніміння ніг та живота нижче рівня пупка, а пацієнт залишається в свідомості. Для зменшення психологічного дискомфорту пацієнту вводять снодійні препарати, які викликають дрімоту. Така анестезія значно менше впливає на дихання та кровообіг і дозволяє виконувати більшість оперативних втручань на нижніх кінцівках, в паху, на органах малого тазу.
Б) Епідуральна анестезія: місцевий анестетик вводиться в простір, який передує спинномозковому простору і заповнений жировою клітковиною. В цей простір встановлюється тонка трубка (катетер), через яку знеболюючий препарат вводиться, як під час операції, так і в післяопераційному періоді. Це дозволяє зменшити дозу наркотичних знеболюючих препаратів, раніше відновити функцію кишечника, покращити кровообіг в нижніх кінцівках та ін. Рівень встановлення катетера залежить від виду оперативного втручання. Епідуральна анестезія, як самостійний метод, а також в поєднанні з загальною анестезією широко використовується при операціях на нижніх кінцівках, на органах черевної порожнини, деяких захворюваннях (панкреатит, інфаркт міокарду та ін.).
В) Провідникова анестезія: місцевий анестетик вводиться в ділянку проходження конкретного нерву, що викликає знеболення необхідної ділянки. Така анестезія підходить для оперативних втручань на нижніх та верхніх кінцівках.
У випадку недостатньої блокади нервів, чи з інших причин, може виникнути необхідність у переході на загальну анестезію (наркоз). Така комбінована анестезія може використовуватися і в плановому порядку.
У випадках важких та тривалих оперативних втручань може виникнути необхідність у перебуванні в палаті інтенсивної терапії відділення реанімації. В цьому випадку перед оперативним втручанням Ви будете поінформовані додатково.

 

СУПУТНІ МАНІПУЛЯЦІЇ.
Обов’язковою умовою проведення будь-якого типу анестезії є забезпечення надійного судинного доступу для введення лікарських препаратів, інфузійних розчинів та взяття аналізів крові. В залежності від стану пацієнта, об’єму запланованого оперативного втручання можуть використовуватися як периферичні, так і центральні судини.  Пункцію периферичної вени проводять, як правило, венозним катетером. Катетеризація центральної судини більш складна процедура, що виконується тільки лікарем-анестезіологом, але встановлений катетер може використовуватися тривалий час, дозволяє вводити великі об’єми рідини та препарати, які подразнюють малі судини.
При оперативних втручаннях, що супроводжуються значною крововтратою та в залежності від показників аналізів крові пацієнта може виникнути необхідність у переливанні компонентів та препаратів крові.
Також часто виникає потреба у встановленні шлункового зонду (вводиться через ніс) для профілактики післяопераційної нудоти, введення сечового катетера для контролю за темпом сечовиділення та при неможливості самостійного сечопуску.

 

РИЗИКИ ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ.
Засоби для анестезії, що використовуються в анестезіології, можливість їх точного дозування, використання сучасного обладнання для анестезії та спостереження за всіма функціями організму значно підвищують безпеку пацієнта.
Небажані реакції, пов’язані з проведенням анестезії, можуть виникнути найчастіше в разі підвищеної чутливості до медикаментів, вихідного важкого стану та наявності супутньої патології.
Важкі ускладнення, такі як порушення серцево-судинної діяльності (зупинка серця, закупорка кровоносних судин згустками крові, інфаркт міокарду, інсульт), порушення дихання (пневмоторакс, пошкодження трахеї, потрапляння вмісту шлунку в дихальні шляхи), важкі алергічні прояви та ін.  зустрічаються вкрай рідко, навіть у пацієнтів похилого віку та з поганим загальним станом. Загальний ризик смерті, пов'язаний саме з анестезією, складає приблизно один випадок на 100 000 проведених анестезій. У відносно здорових пацієнтів цей ризик значно нижчий – один випадок на 150 000 анестезій.
Частота випадків нудоти та блювання, післяопераційного м’язового тремтіння з появою сучасних препаратів значно знизилась. Вкрай рідко через збій в обміні речовин в організмі виникає злоякісне підвищення температури тіла (до 40 і більше ºС). Інтубація трахеї може викликати відчуття дертя у горлі та тимчасову осиплість голосу, незворотні пошкодження голосових зв'язок трапляються вкрай рідко. Також під час інтубації, постановки шлункових зондів зрідка можливе пошкодження зубів, особливо тих, що хитаються. Можливі: зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, порушення дихання та ін. – завдяки наявності апаратури для спостереження в більшості випадків своєчасно виявляються та корегуються.
Після проведення спінальної, рідше епідуральної анестезії, можлива поява сильного головного болю, що потребує постільного режиму, при тимчасовій затримці сечі – постановки сечового катетера. Пряме пошкодження спинного мозку при проведенні спінальної анестезії та епідуральної на поперековому рівні практично неможливе, оскільки пункція проводиться нижче рівня його закінчення. В разі проведення епідуральної анестезії на вищих рівнях хребта такі ускладнення можливі, але виникають рідко. Препарати, що використовуються для проведення реґіонарної анестезії можуть негативно впливати на серце, дихання, свідомість, але в більшості випадків це трапляється не часто.
Стійкі пошкодження нервової системи, порушення слуху та зору, імпотенція, гематоми на рівні пункції, запалення мозкових оболонок (менінгіт) – це вкрай рідкі ускладнення реґіонарних методів анестезії.
Супутні маніпуляції також не вільні від ризиків та ускладнень. Наприклад, гематоми при пункціях судин, запалення судин, ризик інфікування та алергічні прояви на введення компонентів чужорідної крові, травма уретри при постановці сечового катетера та ін.

N.B. Готуючись до планової госпіталізації для проведення оперативного втручання візміть з собою всю свою попередню медичну документацію.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Что лучше инжектор или карбюратор? Подробнее на странице http://kamael.com.ua