1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Поради хворому на серцеву недостатність.

Поради хворому на серцеву недостатність.

Серцева недостатність - клінічний синдром, в основі якого лежить порушення скоротливої функції серця. Для цього синдрому характерно зниження толерантності до фізичного навантаження /у зв'язку із задишкою і швидкою стомлюваністю/, затримка рідини в організмі, прогресуючий характер, обмеження тривалості життя.

Завдання лікування хворих з СН.

  1. Усунення або корекція етіологічного фактора СН.
  2. Забезпечення максимально можливого рівня якості життя через:
  • усунення або зменшення наявних клінічних симптомів СН;
  • зменшення кількості повторних госпіталізацій хворого з приводу декомпенсації кровообігу;
  • досягнення двох зазначених цілей за доброї переносимості відповідного лікування.
  1. Збільшення тривалості життя.

Модифікація способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій.

    • Припинення куріння, оскільки останнє підвищує ризик дестабілізації ІХС та тромбоутворення, активує симпатоадреналову систему, посилює периферичну вазоконстрикцію та зменшує дихальний резерв.
    • Уникнення вживання алкоголю.
    • Правильні харчування та питний режим.
  • Обмежити споживання харчової солі (NaCl) – не більше 3 г на добу, тобто з раціону потрібно виключити солоні продукти (тверді сири, ковбаси, копчені, мариновані продукти тощо) та відмовитися від досолювання готової їжі.
  • Обмеження споживання рідини – дозволяється вживати до 1,5–2 л на добу. При активній сечогінній терапії добове надходження рідини в організм має контролюватися й бути обмеженим (не більше 1–1,2 л на добу).
  • Їжа хворих з СН має бути висококалорійною, достатньо вітамінізованою та містити достатньо багато білка, калію та магнію. При ожирінні (індекс маси тіла більше 30 кг/м2) калорійність раціону має бути обмежена. Обмеження білкової складової раціону є вимушеним заходом лише у випадках ниркової недостатності.

 

  1. Самоконтроль маси тіла. Регулярне (2–3 рази на тиждень) зважування на домашніх вагах дозволяє своєчасно виявити ознаки декомпенсації кровообігу на її доклінічному етапі. Відносно швидке (2 кг та більше за 2–3 дні) зростання маси тіла, як правило, є “сигналом” затримки рідини в організмі. Потрібно застосування діуретиків.
  2. Режим фізичної активності.Обмеження фізичної активності (ліжковий або “палатний” режим) рекомендоване лише при гострій та декомпенсованій (з явищами виражених набряків) СН. В усіх інших випадках показана регулярна щоденна фізична активність у межах, які не супроводжуються виникненням таких симптомів СН, як задишка, серцебиття.
  3. Вакцинація. Оскільки при СН грип та пневмонія часто є чинниками гемодинамічної дестабілізації, протигрипозна та протипневмококова імунізація у таких хворих є бажаною.
  4. Подорожі. Тривалого перебування у нерухомому стані хворих з СН слід уникати, насамперед, через підвищений ризик тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок або тазу.
  5. Фізичні тренування. Показані хворим з гемодинамічно стабільною, медикаментозно контрольованою СН ІІ або ІІІ ФК.

Протипоказаннями до фізичних тренувань є:
1) декомпенсована застійна СН;
2) міокардит;
3) клапанні стенози;
4) “сині” вроджені вади серця;
5) шлуночкові аритмії високих градацій;
6) нескоригована тахісистолія;
7) відсутність належного контролю стенокардії антиангінальними препаратами.

Препарати, які не бажано застосовувати при лікуванні хворих з СН та медикаментозна терапія визначаються лікарем.

 

Поради хворому на артеріальну гіпертензію.

Поради хворому на артеріальну гіпертензію.

Артеріальна гіпертензія – це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) – це підвищений артеріальний тиск за відсутності його очевидної причини. Вторинна гіпертензія (симптоматична) – це гіпертензія, причина якої може бути виявлена. Артеріальною гіпертензією є підвищення САТ до 140 мм рт. ст. і вище або ДАТ до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менш ніж 2-3 рази у різні дні протягом 4 тижнів).
Мета лікування хворих га АГ – зниження смертності від серцево –судинних захворювань. Чим вищий АТ, тим вищий ризик мозкового інсульту, ішемічної хвороби серця та передчасної смерті. Довготривала АГ призводить до ураження органів-мішеней, у тому числі гіпертрофії лівого шлуночка, серцевої недостатності, ураження нирок аж до розвитку ниркової недостатності, тощо. Навіть невелике підвищення АТ несе в собі істотний ризик для здоров’я. Так, 60% серцево-судинних ускладнень спостерігається у хворих з помірним підвищенням діастолічного АТ – не вищим за 95 мм рт. ст., оскільки такі хворі становлять більшість серед осіб з підвищеним АТ.
Тактика по визначенню медичного етапу надання допомоги.
Хворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проходження служби або проживання у військових медичних закладах або в районних поліклініках дільничними терапевтами або сімейними лікарями, стаціонарного лікування не потребуть. Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя. В складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в кардіологічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях госпіталів або лікарень. Хворим з гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) ІІІ стадії амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя. При ускладненій гіпертензивній кризі обов’язкове стаціонарне лікування тривалістю згідно профілю та виду ускладнення. Стаціонарне лікування також потрібно при недостатній ефективності амбулаторного лікування, наявності ускладнень (енцефалопатія, серцева недостатність, хронічна ниркова недостатність). Тривалість стаціонарного лікування – 10-12 діб.

Основні принципи лікування.

  1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, усе життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
  2. Усі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, або модифікації способу життя (див. нижче).
  3. Схема лікування повинна бути простою, по можливості за принципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.
  4. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
  5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.
  6. У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. АГ також підлягає обов’язковій корекції.

Немедикаментозна терапія.
Зміна способу життя – перший та головний крок у лікуванні гіпертонічної хвороби.Підвищення артеріального тиску в значній мірі залежить від поведінки людини. Без призначення медикаментів артеріальний тиск може нормалізуватися якщо хворий буде дотримуватись правил:

  1. Зменшити масу тіла. Лозунгом для хворого з надмірною масою тіла повинно стати твердження: надлишкова маса тіла збільшує навантаження на серце, призводить до підвищення артеріального тиску.
  2. Відмовитись від вживання алкоголю. Одним із негативних наслідків зловживання алкогольними напоями є підвищення артеріального тиску.
  3. Підвищити аеробну фізичну активність. Лозунг для пацієнта: рух зберігає форму і є найкращим тренером для системи кровообігу. Рекомендується ходіння тривалістю 30-45 хвилин 3-5 разів на тиждень.
  4. Припинити тютюнопаління. У хворих з підвищеним артеріальним тиском значно погіршується прогноз при тютюнопалінні: частіше відзначається злоякісний перебіг гіпертонічної хвороби, знижується ефективність лікування медикаментами, вдвічі підвищується частота серцево-судинних ускладнень і смертність.
  5. Обмежити вживання кухонної солі. Важко дорослу людину різко змінити свої уподобання, але правилом для хворих повинно стати вживати не сіль, а приправи. Кількість спожитої солі може бути не більше 6 гр. на добу.
  6. Збільшити вживання калію з їжею. За рахунок овочів та фруктів: картопля, яблука, буряк, морква, ізюм, сливи, курага, чорнослив, вишня, грейпфрути, грейпфрутовий сік, сливовий сік, апельсиновий сік.
  7. Зменшити вживання жирів з продуктами харчування. Обмежити вживання жирів тваринного походження, слід вживати жири рослинного походження.
  8. Уникати стресових ситуацій. Бажано планувати короткі програми релаксації: медитація, молитва, фізкультура та інше кілька разів (4-6) на день. Хворому на ГХ бажано забезпечити повноцінний відпочинок, достатній нічний сон.

Таблиця визначення нормальної ваги тіла.
Маса тіла хворого на ГХ має наближатись до ідеальної незалежно від віку людини, її можна визначити при допомозі наступних формул:
а/ маса тіла = ріст в cм -100,
б/ маса тіла = ріст в cм x периметр грудної клітки в см/240
Схуднути можна трьома способами:
* скоротити кількість споживаної їжі
* збільшити фізичну активність
* сполучити разом ці 2 способи.
Потрібно зробити так, щоб організм затрачав більше енергії, чим він одержує з їжею. Їжа повинна містити достатню кількість калію (абрикоси, курага, ізюм, урюк, ізюм, чорна смородина, чорнослив, картопля, гарбуз, буряк, редька), магнію (гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка, хрін, гарбуз, картопля, буряк) та кальцію (молоко, сир, йогурт, інші молочні продукти - нежирні, риба та рибопродукти). Рекомендується вживати рибу тричі на тиждень. Зменшувати в раціоні кількість жирів, особливо тваринного походження, та обмежувати продукти, багаті на холестерин. Менше вживати цукру (60 г/добу) і продуктів, що його містять. Раціональна дієтотерапія дозволяє зменшити рівень АТ у хворих з м’якою гіпертензією тією ж або навіть більшою мірою, ніж монотерапія антигіпертензивними препаратами. Так, у дослідженні DASH дотримання хворими низькосольової дієти, що містить фрукти, овочі та продукти з низьким вмістом жирів, дозволило досягти зниження АТ у пацієнтів з АГ на 11,4/5,5 мм рт. ст. Нижче наводяться основні компоненти цієї дієти (табл. 1).
Таблиця 1.
Харчові компоненти DASH-дієти

Вид їжі

Приклади

Злаки та зернові продукти

Цільний пшеничний хліб, хліб грубого помолу, крупи та рослинні волокна, вівсяна крупа.
Забезпечує енергією та рослинними волокнами.

Овочі

Помідори, картопля, морква, горох, гарбуз (кабачок); брокколі, ріпа, листова капуста, шпинат, квасоля (боби).
Джерело калію, магнію і волокон.

Фрукти

Абрикоси, банани, фініки, виноград, апельсини, грейпфрути, манго, диня, персик, сливи (чорнослив), родзинки, суниця і мандарини.
Джерела кальцію та білків.

Продукти з низьким вмістом жиру та знежирені молочні продукти

Знежирене або 1% молоко, знежирена сироватка або йогурт, частково знежирений сир.
Багаті джерела кальцію та білків.

М'ясо, домашня птиця, риба

Брати тільки пісне, вилучити жир, тушкувати або варити, але не жарити, знімати шкіру з птиці.
Багате джерело білків і магнію

Горіхи, боби, насіння

Мигдаль, фундук, арахіс, волоський горіх, насіння соняшнику.
Джерело білків і волокон

Якщо протягом 3-6 міс проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження AT до 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикаментозне лікування. В деяких випадках вже після першого огляду хворого позитивно вирішується питання про призначення медикаментів. Враховується також бажання хворого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись.
Медикаментозна терапія проводиться за призначенням лікаря.

<