1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Поради хворому на серцеву недостатність.

Поради хворому на серцеву недостатність.

Серцева недостатність - клінічний синдром, в основі якого лежить порушення скоротливої функції серця. Для цього синдрому характерно зниження толерантності до фізичного навантаження /у зв'язку із задишкою і швидкою стомлюваністю/, затримка рідини в організмі, прогресуючий характер, обмеження тривалості життя.

Завдання лікування хворих з СН.

  1. Усунення або корекція етіологічного фактора СН.
  2. Забезпечення максимально можливого рівня якості життя через:
  • усунення або зменшення наявних клінічних симптомів СН;
  • зменшення кількості повторних госпіталізацій хворого з приводу декомпенсації кровообігу;
  • досягнення двох зазначених цілей за доброї переносимості відповідного лікування.
  1. Збільшення тривалості життя.

Модифікація способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій.

    • Припинення куріння, оскільки останнє підвищує ризик дестабілізації ІХС та тромбоутворення, активує симпатоадреналову систему, посилює периферичну вазоконстрикцію та зменшує дихальний резерв.
    • Уникнення вживання алкоголю.
    • Правильні харчування та питний режим.
  • Обмежити споживання харчової солі (NaCl) – не більше 3 г на добу, тобто з раціону потрібно виключити солоні продукти (тверді сири, ковбаси, копчені, мариновані продукти тощо) та відмовитися від досолювання готової їжі.
  • Обмеження споживання рідини – дозволяється вживати до 1,5–2 л на добу. При активній сечогінній терапії добове надходження рідини в організм має контролюватися й бути обмеженим (не більше 1–1,2 л на добу).
  • Їжа хворих з СН має бути висококалорійною, достатньо вітамінізованою та містити достатньо багато білка, калію та магнію. При ожирінні (індекс маси тіла більше 30 кг/м2) калорійність раціону має бути обмежена. Обмеження білкової складової раціону є вимушеним заходом лише у випадках ниркової недостатності.

 

  1. Самоконтроль маси тіла. Регулярне (2–3 рази на тиждень) зважування на домашніх вагах дозволяє своєчасно виявити ознаки декомпенсації кровообігу на її доклінічному етапі. Відносно швидке (2 кг та більше за 2–3 дні) зростання маси тіла, як правило, є “сигналом” затримки рідини в організмі. Потрібно застосування діуретиків.
  2. Режим фізичної активності.Обмеження фізичної активності (ліжковий або “палатний” режим) рекомендоване лише при гострій та декомпенсованій (з явищами виражених набряків) СН. В усіх інших випадках показана регулярна щоденна фізична активність у межах, які не супроводжуються виникненням таких симптомів СН, як задишка, серцебиття.
  3. Вакцинація. Оскільки при СН грип та пневмонія часто є чинниками гемодинамічної дестабілізації, протигрипозна та протипневмококова імунізація у таких хворих є бажаною.
  4. Подорожі. Тривалого перебування у нерухомому стані хворих з СН слід уникати, насамперед, через підвищений ризик тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок або тазу.
  5. Фізичні тренування. Показані хворим з гемодинамічно стабільною, медикаментозно контрольованою СН ІІ або ІІІ ФК.

Протипоказаннями до фізичних тренувань є:
1) декомпенсована застійна СН;
2) міокардит;
3) клапанні стенози;
4) “сині” вроджені вади серця;
5) шлуночкові аритмії високих градацій;
6) нескоригована тахісистолія;
7) відсутність належного контролю стенокардії антиангінальними препаратами.

Препарати, які не бажано застосовувати при лікуванні хворих з СН та медикаментозна терапія визначаються лікарем.

 

Поради хворому на артеріальну гіпертензію.

Поради хворому на артеріальну гіпертензію.

Артеріальна гіпертензія – це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) – це підвищений артеріальний тиск за відсутності його очевидної причини. Вторинна гіпертензія (симптоматична) – це гіпертензія, причина якої може бути виявлена. Артеріальною гіпертензією є підвищення САТ до 140 мм рт. ст. і вище або ДАТ до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менш ніж 2-3 рази у різні дні протягом 4 тижнів).
Мета лікування хворих га АГ – зниження смертності від серцево –судинних захворювань. Чим вищий АТ, тим вищий ризик мозкового інсульту, ішемічної хвороби серця та передчасної смерті. Довготривала АГ призводить до ураження органів-мішеней, у тому числі гіпертрофії лівого шлуночка, серцевої недостатності, ураження нирок аж до розвитку ниркової недостатності, тощо. Навіть невелике підвищення АТ несе в собі істотний ризик для здоров’я. Так, 60% серцево-судинних ускладнень спостерігається у хворих з помірним підвищенням діастолічного АТ – не вищим за 95 мм рт. ст., оскільки такі хворі становлять більшість серед осіб з підвищеним АТ.
Тактика по визначенню медичного етапу надання допомоги.
Хворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проходження служби або проживання у військових медичних закладах або в районних поліклініках дільничними терапевтами або сімейними лікарями, стаціонарного лікування не потребуть. Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя. В складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в кардіологічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях госпіталів або лікарень. Хворим з гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) ІІІ стадії амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя. При ускладненій гіпертензивній кризі обов’язкове стаціонарне лікування тривалістю згідно профілю та виду ускладнення. Стаціонарне лікування також потрібно при недостатній ефективності амбулаторного лікування, наявності ускладнень (енцефалопатія, серцева недостатність, хронічна ниркова недостатність). Тривалість стаціонарного лікування – 10-12 діб.

Основні принципи лікування.

  1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, усе життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
  2. Усі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, або модифікації способу життя (див. нижче).
  3. Схема лікування повинна бути простою, по можливості за принципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.
  4. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
  5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.
  6. У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. АГ також підлягає обов’язковій корекції.

Немедикаментозна терапія.
Зміна способу життя – перший та головний крок у лікуванні гіпертонічної хвороби.Підвищення артеріального тиску в значній мірі залежить від поведінки людини. Без призначення медикаментів артеріальний тиск може нормалізуватися якщо хворий буде дотримуватись правил:

  1. Зменшити масу тіла. Лозунгом для хворого з надмірною масою тіла повинно стати твердження: надлишкова маса тіла збільшує навантаження на серце, призводить до підвищення артеріального тиску.
  2. Відмовитись від вживання алкоголю. Одним із негативних наслідків зловживання алкогольними напоями є підвищення артеріального тиску.
  3. Підвищити аеробну фізичну активність. Лозунг для пацієнта: рух зберігає форму і є найкращим тренером для системи кровообігу. Рекомендується ходіння тривалістю 30-45 хвилин 3-5 разів на тиждень.
  4. Припинити тютюнопаління. У хворих з підвищеним артеріальним тиском значно погіршується прогноз при тютюнопалінні: частіше відзначається злоякісний перебіг гіпертонічної хвороби, знижується ефективність лікування медикаментами, вдвічі підвищується частота серцево-судинних ускладнень і смертність.
  5. Обмежити вживання кухонної солі. Важко дорослу людину різко змінити свої уподобання, але правилом для хворих повинно стати вживати не сіль, а приправи. Кількість спожитої солі може бути не більше 6 гр. на добу.
  6. Збільшити вживання калію з їжею. За рахунок овочів та фруктів: картопля, яблука, буряк, морква, ізюм, сливи, курага, чорнослив, вишня, грейпфрути, грейпфрутовий сік, сливовий сік, апельсиновий сік.
  7. Зменшити вживання жирів з продуктами харчування. Обмежити вживання жирів тваринного походження, слід вживати жири рослинного походження.
  8. Уникати стресових ситуацій. Бажано планувати короткі програми релаксації: медитація, молитва, фізкультура та інше кілька разів (4-6) на день. Хворому на ГХ бажано забезпечити повноцінний відпочинок, достатній нічний сон.

Таблиця визначення нормальної ваги тіла.
Маса тіла хворого на ГХ має наближатись до ідеальної незалежно від віку людини, її можна визначити при допомозі наступних формул:
а/ маса тіла = ріст в cм -100,
б/ маса тіла = ріст в cм x периметр грудної клітки в см/240
Схуднути можна трьома способами:
* скоротити кількість споживаної їжі
* збільшити фізичну активність
* сполучити разом ці 2 способи.
Потрібно зробити так, щоб організм затрачав більше енергії, чим він одержує з їжею. Їжа повинна містити достатню кількість калію (абрикоси, курага, ізюм, урюк, ізюм, чорна смородина, чорнослив, картопля, гарбуз, буряк, редька), магнію (гречка, пшоно, овес, горох, соняшник, петрушка, хрін, гарбуз, картопля, буряк) та кальцію (молоко, сир, йогурт, інші молочні продукти - нежирні, риба та рибопродукти). Рекомендується вживати рибу тричі на тиждень. Зменшувати в раціоні кількість жирів, особливо тваринного походження, та обмежувати продукти, багаті на холестерин. Менше вживати цукру (60 г/добу) і продуктів, що його містять. Раціональна дієтотерапія дозволяє зменшити рівень АТ у хворих з м’якою гіпертензією тією ж або навіть більшою мірою, ніж монотерапія антигіпертензивними препаратами. Так, у дослідженні DASH дотримання хворими низькосольової дієти, що містить фрукти, овочі та продукти з низьким вмістом жирів, дозволило досягти зниження АТ у пацієнтів з АГ на 11,4/5,5 мм рт. ст. Нижче наводяться основні компоненти цієї дієти (табл. 1).
Таблиця 1.
Харчові компоненти DASH-дієти

Вид їжі

Приклади

Злаки та зернові продукти

Цільний пшеничний хліб, хліб грубого помолу, крупи та рослинні волокна, вівсяна крупа.
Забезпечує енергією та рослинними волокнами.

Овочі

Помідори, картопля, морква, горох, гарбуз (кабачок); брокколі, ріпа, листова капуста, шпинат, квасоля (боби).
Джерело калію, магнію і волокон.

Фрукти

Абрикоси, банани, фініки, виноград, апельсини, грейпфрути, манго, диня, персик, сливи (чорнослив), родзинки, суниця і мандарини.
Джерела кальцію та білків.

Продукти з низьким вмістом жиру та знежирені молочні продукти

Знежирене або 1% молоко, знежирена сироватка або йогурт, частково знежирений сир.
Багаті джерела кальцію та білків.

М'ясо, домашня птиця, риба

Брати тільки пісне, вилучити жир, тушкувати або варити, але не жарити, знімати шкіру з птиці.
Багате джерело білків і магнію

Горіхи, боби, насіння

Мигдаль, фундук, арахіс, волоський горіх, насіння соняшнику.
Джерело білків і волокон

Якщо протягом 3-6 міс проведення немедикаментозної гіпотензивної терапії не наступає зниження AT до 140/90 мм рт.ст., то доцільно переходити на медикаментозне лікування. В деяких випадках вже після першого огляду хворого позитивно вирішується питання про призначення медикаментів. Враховується також бажання хворого змінити чи не змінити свій спосіб життя. Нефармакологічні методи не втрачають свого значення на всіх стадіях ГХ і не повинні відмінятись.
Медикаментозна терапія проводиться за призначенням лікаря.

Основні серцево-судинні захворювання при яких надаються медичні послуги у відділенні кардіології:

  • ішемічна хвороба серця, в тому числі стабільна стенокардія, нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда;
  • реабілітація хворих після перенесеного інфаркту міокарда;
  • серцева недостатність різного ґенезу;
  • порушення серцевого ритму та провідності;
  • гіпертонічна хвороба, симптоматична артеріальна гіпертензія:
  • підготовка хворих до проведення коронароангіографії;
  • проведення коронароангіографії, стентування коронарних артерій;
  • реабілітація хворих після стентування коронарних артерій, аорто-коронарного шунтування.

ІСТОРІЯ ВІДДІЛЕННЯ КАРДІОЛОГІЇ

Традиції терапевтичної служби госпіталю пов'язані з іменами корифеїв вітчизняної терапевтичної школи В.П. Образцова і Ф.Г. Яновського, що виховали покоління прекрасних лікарів. У будинку, де нині знаходиться клініка кардіології, працював всесвітньо відомий терапевт-кардіолог Василь Парменович Образцов.
Начальниками відділення послідовно були:
1945-1952 р.м. - полковник медичної служби Колотошин Павло Сергійович, кадровий військовий лікар, учасник Великої Вітчизняної війни.
1952-1954 р.м. - полковник медичної служби Теодорі Мільтіад Іванович, кандидат медичних наук, був головним терапевтом  ГВКГ ім. М.М. Бурденка. Прекрасний лікар-клініцист, маючи частково грецьке походження, у зв'язку зі сфабрикованою, так званою "справою лікарів", у 1952 році був "вигнаний" із Москви, у 1954 році повернутий на старе місце служби. З другої половини 1952 року по 1954 рік - головний терапевт 408 ВГ. З початком Великої Вітчизняної війни брав участь у бойових діях, пройшов шлях від начальника терапевтичного відділення до армійського терапевта. Після війни і до кінця своїх днів служби служив у ГВКГ ім. М.М. Бурденка на посаді  начальника відділення - головного терапевта.
Ім'я Теодорі як вченого, автора багатьох наукових праць, члена редколегії багатьох медичних журналів було відомо всім терапевтам країни. Його обходи хворих і лекції були незабутні і носили професорський стиль. Він мав блискучу пам'ять, міг напам'ять декламувати цілі глави з "Євгенія Онєгіна" Пушкіна, а особливо з "Горе від ума" Грибоєдова.  Його відрізняли доброта, чесність, принциповість, коректність у стосунках з товаришами, гострий  ум.
1952-1954 р.м. - полковник медичної служби Якубович Моісей Ісаакович, кандидат медичних наук, доцент, досвідченіший лікар-клініцист.  (У той період  штатом в цьому відділенні передбачалися два начальника).
М.І. Якубович пройшов складний життєвий шлях. Закінчив у 1925 році Бакинський медичний інститут, працював у різноманітних лікувальних закладах. Будучи практикуючим лікарем, знаходив час для наукової праці і незадовго до війни захистив кандидатську дисертацію і був обраний доцентом кафедри загальної терапії Бакинського медичного інституту. З перших днів війни служив військовим лікарем, а потім у різноманітних військових госпіталях діючої армії. З 1947 р. по 1952 р. - начальник терапевтичного відділення госпіталю ГСВГ, звідки в 1952 р. переведений у  408 ОВГ. Блискучий, ерудований клініцист, високо порядна і найдобріша людина. Він мав великий лікарський досвід. Його обходи і клінічні розбори хворих були великою школою для терапевтів госпіталю. Він любив хворих і умів вселити їм віру в одужання. М.І. Якубович залишив глибокий слід у клінічних традиціях Київського військового  госпіталю. Після звільнення в запас він мешкав із сім'єю в Москві. Переписуючись з окремими лікарями, жваво цікавився життям госпіталю. Доживши до 100 років і 2 місяців, при ясному, здоровому умі, він втратив слух і зір. Свої відповіді диктував онучці.
Становить інтерес велика людська дружба двох високо досвідчених і мудрих терапевтів-титанів - М.І. Теодорі та М.І. Якубовича. Крім високого професіоналізму вони мали великі пізнання в питаннях літератури, музики, мистецтва.
1954-1958 р.м. - полковник медичної служби Хорошилов Олександр Семенович, кандидат медичних наук, доцент, що був викладачем кафедри пропедевтики ВМА (до призначення на посаду начальника відділення  був викладачем ОКУОМСа КВО, потім начмедом 408 ОВГ). Енциклопедично досвідчений лікар і педагог, мав надзвичайну діагностичну інтуїцію. Поряд із великими здібностями, страждав деякими слабкостями, що, можливо, було обумовлено важкою особистою долею.
1958-1960 р.м. - полковник медичної служби Задоянний Володимир Васильович. Прибув із Харківського військового госпіталю. Активний учасник Великої Вітчизняної війни.
1959-1962 р.м. - полковник медичної служби Тахчі Костянтин Георгійович. Переведений з посади начальника III терапевтичного відділення. З 1942 р. по 1945 р. на фронті на посаді старшого лікаря полку. Пройшов шлях війни  від Сталінграда до Берліна. З 1948 р. - старший ординатор терапевтичного відділення 408 ОВГ, із 1955 р. - начальник III терапевтичного відділення. Здібний, грамотний клініцист, прекрасний організатор. Завжди тягнувся до удосконалення  своїх знань. Виявляв великий інтерес до нової медичної техніки і освоював її.
1960-1968 р.м. - полковник медичної служби Муратов  Віталій Іванович. Переведений з посади начмеда військового санаторію "Пуща-Водиця". В.І. Муратов пройшов горнило війни від дзвінка до дзвінка. Служив старшим лікарем полку, командиром приймально-сортувального взводу, а потім медичної роти медсанбату.  З 1951 р., після закінчення  курсів по курортології, призначений начмедом військового санаторію "Пуща-Водиця". У 1960 р   переведений у 408 ОВГ. Винятково грамотний лікар-терапевт. Вдумливий і серйозний клініцист, що володіє аналітичним мисленням. З 1968 р. - начмед 408 ОВГ.
1963-1975 р.м. - полковник медичної служби  Лосєв Олексій Якович. Висунутий з посади старшого ординатора, багато уваги приділяв гематології.
1971-1973 р.м. - полковник медичної служби Калоєв Зелім-Хан Ілліч. Прибув із групового госпіталю ГСВГ. У подальшому організував і очолив відділення невідкладної кардіології.
1975-1978 р.м. - полковник медичної служби  Симоненко Олексій Павлович. Переведений з посади начальника I терапевтичного відділення.
1978-1995 р.м. - полковник медичної служби   Луговський Геннадій Стефанович. Прибув із госпіталю ГСВГ. Працелюбний, грамотний клініцист. З 1994 р. -  начальник клініки кардіології.
1996-1998 р.м. - полковник медичної  служби Лінник Василь Іванович. Висунутий з посади старшого ординатора відділення невідкладної терапії. Працьовитий, грамотний терапевт. З 1998 р по 2000 р - начальник клініки кардіології, з 2000 р – начальник Центру лікувально-методичної роботи ГВКГ. .
З 1998-2001 р.р. - службовець  ЗС України Гуцал Олена Василівна. Висунута з посади ординатора відділення невідкладної терапії.
З 2001 року по 2013 рік – полковник медичної служби Славушевич Анатолій Петрович, переведений з посади начальника відділення ревматології. В Головний військовий клінічний госпіталь Славушевич А.П. прибув після закінчення факультету керівного складу Ленінградської військово-медичної академії імені С.М.Кірова в 1992 році і в період з 1993 року по 2001 рік проходив службу на посаді начальника відділення ревматології ГВКГ.

З 2103 по теперішній час очолює відділення полковник медичної служби Науменко Миколоа Володимирович
У відділенні в різні періоди працювали:

  • майор медичної служби Тахчі Костянтин Георгійович (з 1955 року -  начальник III терапевтичного відділення);
    • підполковник медичної служби Гінзбург Наум Борисович (до війни закінчив аспірантуру в клініці професора Губергріца М.М. і працював асистентом клініки). У 1951 р. переведений на посаду начальника відділення - головного терапевта Дніпропетровського військового госпіталю, а потім у Харківський військовий госпіталь.
  • полковник медичної служби Тернавський Олександр Васильович. З 1955 р. - начальник II терапевтичного відділення;
  • підполковник медичної служби Шерстньов Анатолій Костянтинович;
  • підполковник медичної служби Печериця Віктор Денисович;
  • майор медичної служби Іванов Антон Федорович;
  • капітан медичної служби Політов Ігор Захарович - в подальшому начальник IV терапевтичного відділення, а потім гематологічного;
  • підполковник медичної служби Чалей Валерій Васильович;
  • лікарі-службовці: Аронова Єва Марківна, Бородянська Олександра Наумівна, Кузьминська Ніна Федорівна (у майбутньому дружина Головного рентгенолога МО СРСР професора Кишковського А.Н.), Биховська Ганна Михайлівна, Громова (Фоміна) Алла Олександрівна, Попова Венора Павлівна, Косенко Людмила Олександрівна та ін.

Виконуючи великий обсяг лікувальної роботи, лікарі відділення займалися також науково-практичною роботою і впровадженням у практику нових методів діагностики та лікування.
Так, підполковник медичної служби Гінзбург Н.Б. у 1947 р. вперше в госпіталі впровадив  електрокардіографію (на єдиному тоді апараті "Сименс") із поступовим розширенням  параметрів дослідження. У нього прийняв естафету полковник медичної служби Тернавський А.В., що прекрасно володів електрокардіографією і після Гінзбурга Н.Б. багато років займався нею в госпіталі, навчав цієї методики лікарів.
Майором медичної служби Тахчи К.Т. освоєні методики гастроскопії, флеботонометрії, капіляроскопії, механокардіографії, ендобронхіального принципу введення антибіотиків.
Майор медичної служби Печериця В.Д. фактично був піонером у розвитку функціональної діагностики в госпіталі. Він удосконалював і розширював можливості ЕКГ діагностики на новому триканальному апараті, засвоїв метод дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД), основного обміну. Впроваджував фонокардіографію, балістокардіографію (1957 р.). В подальшому були впроваджені реографія, електроенцефалографія.
У 1962 р. у складі відділення був організований кабінет функціональної  діагностики, який очолила лікар Тураєва Ася Петрівна, яка у 1961 році одержала первинну спеціалізацію на курсах при ВМА ім.  С.М. Кірова.
На основі кабінету в 1964 році створене штатне відділення функціональної  діагностики.


В теперишній час у відділенні кардіології проходять службу та працюють лікарі-кардіологи вищої кваліфікаційної категорії старший ординатор підполковник медичної служби Бойко Людмила Миколаївна, Замкова Наталія Володимирівна, кандидат медичних наук Ольховська Евеліна Петрівна, заслужений лікар України Гуцал Олена Василівна, ординатор майор медичної служби Рихлик Катерина Володимирівна, ординатор капітан медичної служби Косарчук Леся Миколаїва, лікарі-кардіологи Маковська Тетяна Євгенівна, Трухан Наталія Павлівна, Костроміна Надія Аолодимирівна. 
Основні серцево-судинні  захворювання при яких надаються медичні послуги у відділенні кардіології:

  • ішемічна хвороба серця, в тому числі стабільна стенокардія, нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда;
  • реабілітація хворих після перенесеного інфаркту міокарда;
  • серцева недостатність різного ґенезу;
  • порушення серцевого ритму та провідності;
  • гіпертонічна хвороба, симптоматична артеріальна гіпертензія:
  • підготовка хворих до проведення коронароангіографії;
  • проведення коронароангіографії, стентування коронарних артерій;
  • реабілітація хворих після стентування коронарних артерій, аорто-коронарного шунтування.

У діагностичній роботі використовуються сучасні методи дослідження:

  • електрокардіографія, електрокардіографія з фізичним навантаженням (тредміл-тест, велоергометрія), холтерівське моніторування електрокардіограми (добове фіксування електрокардіограми), добове моніторування артеріального тиску, ультразвукове дослідження серця з доплером (ехокардіоскопія);
  • ультразвукове дослідження судин нирок, голови та шиї, реовазографія;
  • лабораторні дослідження, в тому числі ліпіди крові, рівень гормонів щитовидної залози, всіх біохімічних показників, показників периферичної крові, сечі;
  • при необхідності всі інші методи дослідження: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, нирок, наднирників, щитоподібної залози, органів малого тазу, рентгенографія, рентгеноскопія, магнітно-резонансна томографія, комп`ютерна томографія, радіоізотопні дослідження. Проводяться всі сумісні консультації: ревматологом, хірургом, травматологом, неврологом, гінекологом, офтальмологом, отоларингологом та іншими спеціалістами.

У відділенні проходять лікування хворі на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, з порушеннями серцевого ритму та провідності, з серцевою недостатністю.
В діагностиці та лікуванні використовуться сучасні діагностичні методи та медичні препарати. Всім хворим проводяться дослідження ліпідного обміну, ехокардіоскопія, при необхідності – добове моніторування артериального тиску, електрокардіограми, велоергометричне дослідження та тредміл тестування.

Науменко Микола Володимирович
Полковник м/с Науменко Микола Володимирович, 1966 р.н. В 1993 р. закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова, в 1995 році закінчив інтернатуру за фахом «терапія». З 1995 року старший ординатор відділення кардіології. В 2000 пройшов спеціалізацію за фахом «кардіологія». З 2009 року лікар вищої категорії. З 2013 року начальник відділення кардіології ГВМКЦ «ГВКГ».

Маковська Тетяна Євгенівна.
Маковська Тетяна Євгенівна. Рік народження: 1977. В 2000 році закінчила Національний медичний університет ім.. О.О. Богомольця Після інтернатури при Національному медичному університеті ім.. О.О. Богомольця за фахом терапія з 2001 р. працює у відділенні кардіології ГВМКЦ «ГВКГ». В 2001 р. при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика пройшла спеціалізацію за фахом «кардіологія».

ЗАМКОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВА
ЗАМКОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВА, 1963 р.н. В 1987 році закінчила Вінницький медичний інститут ім. МІ. Пирогова, лікувальний факультет. В 1988 р. закінчила інтернатуру за спеціальністю лікар – терапевт. З 1988 р по 1989 р – лікар поліклініки для дорослих Бердичівської міської поліклініки, Житомирської області. З 1995 р. по 1998 р – лікар кардіоревматологічного відділення ГВКГ МО України. З 1998 р по теперішній час – лікар-кардіолог відділення кардіології ГВМКЦ «ГВКГ « МО України. Наукові праці: (надруковані, доповіді): - І.К. Асаулюк, Н.В. Замкова : «Клинические проявления и критерии диагностики болезни рейтера», журнал «Врачебное дело» , Київ, №3-2001 р.; - «Динаміка структурно функціональних показників серцево-судинної системи у хворих ішемічною хворобою серця після аорто-коронарного шунтування» - збірник наукових праць ГВКГ «Сучасні аспекти військової медицини» , Київ, випуск №7, 2002 р. - Г.В. Мясников, В.М.Роговський, А.П.Славушевич, Л.Л.Сидорова, Н.В.Замкова «Аневризма аорти: фактори, які визначають прогноз», журнал «Therapia» , Київ, №2-2011

Бойко Людмила Миколаївна
Лікар-кардіолог вищої категорії підполковник м/с Бойко Людмила Миколаївна, 1969 р.н. Старший ординатор відділення кардіології ГВМКЦ "ГВКГ". В 1992 р. закінчила Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця. Стаж роботи за спеціальністю 23 рік. У 2015 року атестована на вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «кардіологія». В 1994 р. закінчила інтернатура за фахом «терапія». З 1994 р. по 1998 р. лікар-кардіолог відділення кардіології лікарні №15 Подільського району м. Києва. З 1998 р. лікар загальної практики, відділення загально-лікарської допомоги клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Головного військового клінічного госпіталю. З 2000 р. лікар анестезіолог-реаніматолог (кардіолог) відділення реанімації та інтенсивної терапії для терапевтичних хворих (клініки кардіології) Головного військового клінічного госпіталю. З 2001 р. час лікар-ординатор відділення кардіології клініки кардіології ГВКГ.
Косарчук Леся Миколаївна
Косарчук Леся Миколаївна. Рік народження: 1977. В 2002 році закінчила Національний медичний університет ім.. О.О. Богомольця Курси удосконалення, спеціалізації та інші форми підвищення кваліфікації: в 2003 атестація по спеціалізації терапія при Національному медичному університеті ім.. О.О. Богомольця; в 2004 атестація за спеціалізацією кардіологія в Українській військово-медичній академії; 2007р. - передатестаційний цикл за фахом кардіологія в Українській військово-медичній академії; в 2007р. присвоєна друга кваліфікаційна категорія лікаря-кардіолога. Робота по закінченню ВНЗу: 2002-2003р.р.- лікар інтерн Поліклініка №2 Деснянського району М. Києва.; 2003-2004р.р.- лікар анестезіолог палати інтенсивної терапії інфарктного відділення Київської міської клінічної лікарні № 3; 2004- 2005р.р.- лікар анестезіолог-реаніматолог-кардіолог відділення реанімації та інтенсивної терапії для терапевтичних хворих Головного військово-медичного госпіталю МО.; з 2005-по теперішній час лікар-кардіолог кардіологічного відділення Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки Центру «головний військовий медичний госпіталь».
Рихлик Катерина Володимирівна.
Рихлик Катерина Володимирівна. Рік народження: 1977. В 2000 році закінчила Вінницький медичний університет ім. М.І.Пирогова. Інтернатура за спеціальністю терапія УВМА 2000-2002 рр. З 2002 р. працює у відділенні кардіології ГВМКЦ «ГВКГ». В 2004 р. пройшла спеціалізацію за фахом «кардіологія» (УВМА). І атестаційна категорія.

 Костроміна Надія Володимирівна, 1976 р.н .
В 2000 р. закінчила Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця.
В 2001 р. закінчила інтернатуру при Національному медичному університеті ім.        О.О.Богомольця на кафедрі госпітальної терапії № 1 за фахом «терапія».
Пройшла спеціалізацію за фахом «кардіологія» в УВМА.
З 2001 р. – по 2014 р. працювала лікарем-анестезіологом – реаніматологом (кардіологом) у відділенні реанімації та інтенсивної терапії для терапевтичних хворих клініки кардіології ГВМКЦ«ГВКГ».
В 2009 р. присвоєна перша кваліфікаційна категорія за спеціальністю лікаря-кардіолога.
З 2014 р. по теперішній час – працює лікарем-кардіологом відділення кардіології НВМКЦ«ГВКГ».

Відділення кардіології

Начальник відділення – лікар вищої категорії полковник м/с Науменко Микола Володимирович.

Відділення кардіології засновано в 1945 році, розраховано на 60 ліжок. Спеціалізована кардіологічна  допомога хворим надається як у стаціонарі, так і амбулаторно.  Щорічно у відділенні проходить стаціонарне лікування близько 1600 хворих, амбулаторну консультаційну допомогу отримує близько 4000 хворих. Медична допомога надається, в тому числі, згідно Наказу МОЗ України №436 від 03.07.2006 року “Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Кардіологія”.
Начальник відділення – лікар вищої категорії полковник м/с Науменко Микола Володимирович. У відділенні працюють лікарі-кардіологи вищої кваліфікаційної категорії Замкова Наталія Володимирівна, кандидат медичних наук Ольховська Евеліна Петрівна, заслужений лікар України Гуцал Олена Василівна, підполковник м/с Бойко Людмила Миколаївна.

У діагностичній роботі використовуються сучасні методи дослідження:

  • електрокардіографія, електрокардіографія з фізичним навантаженням (тредміл-тест, велоергометрія), холтерівське моніторування електрокардіограми (добове фіксування електрокардіограми), добове моніторування артеріального тиску, ультразвукове дослідження серця з доплером (ехокардіоскопія);
  • ультразвукове дослідження судин нирок, голови та шиї, реовазографія;
  • лабораторні дослідження, в тому числі ліпіди крові, рівень гормонів щитовидної залози, всіх біохімічних показників, показників периферичної крові, сечі;
  • при необхідності всі інші методи дослідження: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, нирок, наднирників, щитоподібної залози, органів малого тазу, рентгенографія, рентгеноскопія, магнітно-резонансна томографія, комп`ютерна томографія, радіоізотопні дослідження. Проводяться всі сумісні консультації: ревматологом, хірургом, травматологом, неврологом, гінекологом, офтальмологом, отоларингологом та іншими спеціалістами.

Дочірні категорії

<