1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Біохімічна лабораторія

Співробітники біохімічної лабораторії володіють різними методиками біохімічних досліджень. Наявність трьох біохімічних аналізаторів істотно підвищує якість і достовірність досліджень. Систематично проводиться внутрішньолабораторний і міжлабораторнийконтроль якості досліджень.Всього проводиться більше 200 000 біохімічних досліджень на рік.

Коваль Світлана Леонідівна - завідуюча лабораторією висококваліфікований лікар-лаборант .

Лабораторія клінічної імунології і серології призначена для виявлення патології імунної системи. Досвідчені лікарі-імунологи не тільки виконують складні імунологічні дослідження, але і дають висновки і рекомендації по корекції імунної відповіді організму при різних імунокомпетентнихзахворюваннях. У серологічному відділі лабораторії виконуються латексні тести для діагностики сифілісу, ревматизму та інших захворювань, а також виконується більше 1500 визначень в рік групи крові і резус-чинника.

Клініка лабораторної діагностики Головного військово-медичного клінічного  ордена Червоної Зірки центру «ГВКГ» багатопрофільний лабораторно-діагностичний підрозділ госпіталю, який має в своєму складі 8 (вісім) клініко-діагностичних лабораторій з відповідною матеріально-технічною базою та фахівцями для забезпечення лікувально-діагностичного процесу лабораторними дослідженнями в повному обсязі.

Клініка лабораторної діагностики має у своєму складі: клініко-гематологічну з цитологічним  відділом, біохімічну з відділом коагулогії,  лабораторію експрес-діагностики, бактеріологічну, вірусологічну (з діагностикою ВІЛ-інфекції), імунологічно-серологічну, молекулярно-біологічну (полімеразної ланцюгової реакції), а також лабораторне відділення по забезпеченню амбулаторної допомоги.

Експрес-лабораторія – цілодобово – телефон – 521-85-91

Клініка лабораторної діагностики має у своєму складі вісім лабораторій: клініко-гематологічну з цитологічним  відділом, біохімічну з відділом коагулогії,  лабораторію експрес-діагностики, бактеріологічну, вірусологічну (з діагностикою ВІЛ-інфекції), імунологічно-серологічну, молекулярно-біологічну (полімеразної ланцюгової реакції), а також лабораторне відділення по забезпеченню амбулаторної допомоги.

ВИТЯГ З РЕКОМЕНДАЦІЙ СТОСОВНО ПРАВИЛ ЗАБОРУ БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ (КРОВ, СЕЧА, КАЛ і т.і.).

Передмова.

Від здатності лікаря дати правильну і повну оцінку результатів лабораторних та інших діагностичних методів залежить своєчасна діагностика захворювань, відповідне лікування та його ефективність.

У запропонованому методичному посібнику, в основу якого лягли багаторічний досвід авторів (лікарів-організаторів, терапевтів, лікарів-лаборантів та ін.), досягнення клінічної медицини, лабораторної діагностики та організації медичної допомоги, зібрано стислий матеріал, який може полегшити задачі лікарів з оцінки (тлумачення) результатів клініко-лабораторних досліджень, надати примірний обсяг необхідних лабораторних досліджень при захворюваннях, які найчастіше зустрічаються в клініках терапевтичного профілю.

Перед тим, як тлумачити одержані результати лабораторних досліджень, лікар-інтерніст повинен чітко усвідомлювати той факт, що останні можуть бути спотворенимище на доаналітичному етапі. Тому в кожному лікувальному закладі треба розробити та проводити заходи, які забезпечують якість результатів клінічних лабораторних досліджень.Далі ми зупинемося на правилах забору біологічного матеріалу, маркування, первинної обробки, умов зберігання, транспортування в лабораторію зразків біоматеріалу від пацієнтівта на інших факторах, які можуть приводити до коливання лабораторних показників. Якщо у лікаря виникає сумнів при інтепретації отриманих лабораторних результатів, необхідно проводити логічний пошук можливої причини помилки на різних етапах виконання кожного конкретного дослідження. Постійний робочий контакт лікаря-терапевта і лікаря-лаборанта є тим чинником, що позитивно впливає на результативність діагностичного пошуку, а в остаточному підсумкуі на ефективність лікування хворого.

Розділ I

 

ТЕХНІКА ЗАБОРУ МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Кров.

Для виконання загального клінічного аналізу медична сестра процедурного кабінету лікувального відділення забирає кров у пацієнта з вени в спеціальну пластикову пробірку, на дні і стінках якої є антикоагулянт (ЕДТА), закриває пробірку пробочкою і обережно перевертає її 4-5 разів, пересвідчуюється у відсутності згустків, закріплює направлення на пробірці. В направленнівказуєтьсяпризвіще, ініціали пацієнта, дата, час забору крові та назва відділення. Після забору крові у всіх пацієнтів знову обертає кожну пробірку 2-3 рази по осі, кладе в штатив, який транспортується в металевій коробці (біксі) до лабораторії. Капілярну кров, переважно з пальця, забирає лаборант вранці до фізичного навантаження і діагностичних процедур, натщесерце. Вибір способу забору крові, узгоджується в кожному лікувальному закладі і залежить від кількості штатних посад лаборантів, наявності гематологічного аналізатору в лабораторії тощо.

Для виконаннябіохімічних досліджень забір крові проводиться з ліктьової, або з іншої доступної вени в пробірку без антикоагулянтів, за винятком забору крові на коагулограму та імунограму.Медична сестра за допомогою маркеру ставить номер напробірці, який відповідає номеру направлення встановленого зразку (див. нижче), останнєзаповнює і підписує лікар.Рекомендований зразок направлення дає змогу лікарю-лаборанту зрозуміти, з яким пацієнтом має справу лікар-лікувальник, в якому напрямку треба проводити діагностичний пошук, а також полегшує складання звітів. Термін зберігання направлень в лабораторії - один рік.

Протягом 30-50 хвилин пробіркидоставляються в лабораторію.

НАПРАВЛЕННЯ НА АНАЛІЗ №________

“_______”________________200___р.

Влабораторію(назва) __________________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові ________________________________________________________

Вік_____________Відділення_______________________________________________________

Контингент, до якого відноситься цивільний хворий __________________________________

(за оплату: № квитанції_______________ від «______»______________200__р.)

(за договором: назва організації___________________________________________________)

Військове звання, в/ч _____________________________________________________________

№ історії хвороби____________________ Дата госпіталізації «______»____________200___р.

Діагноз _________________________________________________________________________

Метадослідження____________________________________________________________

Вид дослідження _________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Інше (вписати необхідне)__________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Прізвище, І. П. лікаря_____________________

Сеча.

Для дослідження збирають всю порцію ранкової сечі після ретельного туалету статевих органів. Сечу необхідно збирати в цілком чистий, сухий посуд. Зберігати її до дослідження можна не більше 1,5 год. у холодному місці. Застосуванняконсервантів небажано, за винятком випадків, якщо аналіз не може бути проведений у призначений час. Для консервації сечі використовується один кристалик тимолу на 100-150 мл сечі.

Для визначення числа формених елементів у добовій сечі за методом Аддіса-Каковського сечу збирають протягомдоби: ранком хворий звільняє сечовий міхур, а потім протягом 24 год. збирає сечу в судину з декількома краплями (4-5) формаліну або з 2-3 кристалами тимолу (бажано зберегати сечу в холодильнику).

Щоб уникнути одержання занижених даних, обумовлених розпадом формених елементів у нейтральній (лужній) сечі або при низкої її щільності, треба призначати хворому протягом доби, що передує дослідженню, м'ясні продукти з обмеженням рідини. Якщо немає можливості зібрати сечу з урахуванням описаних умов, можна її зібрати в нічний час ( за 10-12 год.). Для цього хворий о 22 год.звільняє сечовий міхур і до 8 год. ранку уникає сечовипускання (інтервал часу 10 год.). Всю сечу, отриману в 8 год. ранку, хворий збирає в чисту посуду, яка доставляється в лабораторію. При ніктурії такий варіант збору сечі не використовується.

При визначенні кількості формених елементів в 1 мл сечі за методом Нечипоренко беруть одноразову порцію сечі (бажано ранкову) у середині сечовипускання.

Кал.

Лабораторні дослідження калу проводяться не пізніше 8-12 год. після акту дефекації. Збирати кал треба в чистий сухий посуд, бажано скляний. При цьому варто уникати домішок сечі, екскретів статевих органів та інших виділень.

Підготовка хворого до копрологічного дослідження.

Хворому відміняють медикаменти, які впливають на зовнішній вигляд калових мас, а також посилюють перистальтику кишечника. До таких ліків відносяться всі проносні, ваго- і симпатикотропні засоби, каолін,сульфат барію, препарати вісмуту, заліза та препарати, які вводяться у вигляді ректальних свічок. Якщо метою дослідження є виявлення прихованих кровотеч, то на протязі трьох днів, що передують дослідженню калу, варто уникати вживання таких харчових продуктів, які нарівні з кров'ю можуть бути каталізаторами в реакціях, спрямованих на її виявлення. Такими продуктами є м'ясо, риба, усі види зелених овочів. При дослідженні, основною метою якого є вивчення ступеня засвоєння їжі, доцільно призначати дієту з точно дозованими визначеними наборами продуктів. Найбільше поширення одержали дієти Шмідта і Певзнера. Загальна колоритність дієти Шмідта складає 2250 ккал, а дієти Певзнера - 3250 ккал. Дієту вибирають з урахуванням стану органів травлення.

При пробній дієті Шмідта в умовах нормального травлення харчові залишки в калі не виявляються. У калі здорової людини, яка харчувалася за дієтою Певзнера, виявляється велика кількість неперетравленої клітковини і трохи м'язових волокон.

Пробну дієту дають протягом 4-5 днів, фекальні маси досліджують на 3-й день, за умови щоденного самостійно спорожнювання кишечника. Копрологічні дослідження проводять при 3-й, 4-й і, бажано 5-й дефекації. Триразове дослідження фекалій дає найбільш точне уявлення про функціональний стан функції травлення.

Шлункова секреція.

Дослідження проводиться в спеціальному помешканні вранці, натще, після 14-годинного голодування.Кінець тонкого зонду поміщають у глибині ковтки на корінь язика і пропонують пацієнту проковтнути зонд. Введення зонду до першої відмітки (50-55 см від сліпого кінця зонду) відповідає, як правило, перебуванню його в області дна шлунку, а просування до другої мітки (70-75 см) відповідає області воріт. Глибина введення зонду, що забезпечує найбільш повний обсяг шлункового соку, розраховується в такий спосіб: із показників росту пацієнта (у см) вираховується 100 од. Іноді виникає необхідність рентгенологічного контролю положення зонду. Відразу після введення зонду (не більш 5 хв. від моменту введення) цілком відходить 1-а порція - вміст шлунку натще. Далі протягом 1-ї год. проводиться аспірація базального секрету (по 5 хв. через 10-хвилинні інтервали). Потім здійснюється активна стимуляція гістаміном (гістоглубуліном) або пентагастріном, після чого - повторна аспірація протягом 1-ї год.

Використання беззондових методів дослідження шлункової секреції (ацидотест та ін.) надається в інструкціях, що додаються до фірмових наборів.

Протипоказання до проведення зондування шлунку:

1) підвищення артеріального тиску; 2) коронарна недостатність;3) декомпенсація серцевої діяльності; 4) портальна гіпертензія; 5) схильність до кровотеч; 6) гострі отруєння; 7) опіки слизової оболонки стравоходу та шлунку; 8) вагітність; 9) аневризма аорти.

Мокрота.

Мокрота збирається в чисту суху широкогорлу склянку з кришкою, що закручується, при кашлі, а не при відхаркуванні, про що треба попередити хворого. Для запобігання попадання в мокроту домішок з порожнини рота перед виділенням мокроти хворий повинен старанно прополоскати рот водою. Зберігати зібрану мокроту найкраще в холодильнику або в прохолодному місці, як можна найкоротший час.

Джерелом найбільш цінної інформації є вміст трахеобронхіального дерева, отриманий при бронхоскопії (промивні води бронхів).

Ексудати та трансудати.

Їх одержують шляхом пункції серозних порожнин, збирають у чисту пробірку, добавляють цитрат натрію (1 г на 1 л рідини) або гепарин ex tempore і всю кількість відправляють у лабораторію на дослідження.

Спиномозкова рідина.

Спиномозкову рідину (ліквор) одержують при люмбальній пункції. Як правило, для аналізу ліквору достатньо8-10 мл. спино-мозкової рідини, яку зразу ж доставляють до лабораторії.

Кістковий мозок.

Спочатку проводиться пункція грудини або подвздовшньої кістки,робляться мазки пунктату на предметних скельцях, після чого проводяться цитологічні дослідження. Крім того, роблять трепабіопсію подвздовшньої кістки з наступним гістологічним дослідженням зрізів кісткового мозку.

Пункцію проводять у процедурному кабінеті з дотриманням правил асептики. Щоб одержати якісні результати дослідження, необхідно пам'ятати, що інструменти повинні бути старанно знезводжені (вода ушкоджує клітинні елементи). З огляду на швидку здатність пунктату до згортання, останній після одержання необхідно зразу ж розвести фізіологічним розчином хлористого натрію (до підрахунку каріоцитів), після чого варто швидко приготувати мазки. Подальше опрацювання мазків пунктату проводять так само, як і мазків крові.

Лімфатичні вузли.

При морфологічному дослідженні лімфатичних вузлів виконується пункція, з подальшим проведенням цитологічного аналізу пунктату, а також біопсія з наступним гістологічним вивченням зрізів. Пункція є найбільше доступною процедурою, може проводитися водночас у вузлах різноманітної локалізації, а також повторно.Невелику кількість вмісту лімфатичного вузла видавлюють з шприца на предметне скло і готують тонкі мазки. Якщо в пунктаті виявиться значна кількість домішків крові, рекомендується вибрати більш світлі крупинки і розмазати їх тонким прошарком по предметному склі або готувати препарати за принципом відбитків. Найбільшу інформацію дає поєднане дослідження: біопсія лімфатичного вузла, приготування відбитків на предметному склі для цитологічного та направлення препарату для гістологічного досліджень.

Мікробіологічні дослідження.

Збір проб для мікробіологічних досліджень необхідно проводити: а) до початку антибактеріальної терапії; б) безпосередньо з осередку інфекції; в) на початку ознобу та на висоті температурної реакції; г) стерильними ватяними тампонами або шприцом внести матеріал в стерильний посуд з дотриманням найсуворішої асептики; (е) для виділенняанаеробів перед пункцією з шприца попередньо видалити повітря, а після пункції зразу ж закрити голку ковпачком; при дослідженні шматочків тканини їх беруть із глибини осередку патологічного утворення; при використовуванні тампонів для забору біологічного матеріалу, останнівідразу требазанурювати в транспортне середовище.

Для транспортування використовуються: а) суміш лізованої крові донора (10%) із гліцерином (10%) і ізотонічним розчином NaCl (80%); б) спеціальні флакони, заповнені газом, що не містить кисню; в) можливе транспортування безпосередньо в шприці, кінчик якого закриваєтьсястерильною пробкою.

Сеча збирається в стерильний посуд після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Збирають середню порцію вільно випущеної сечі в кількості 3-5 мл. Катетеризація проводиться тільки при необхідності розмежування запального процесу в нирках та сечовому міхурі. З цією метою після спорожнення в сечовий міхур вводять 50 мл розчину, що містить 40 мг неоміцину і 20 мг поліміксину. Через 10 хв. беруть проби сечі на дослідження. При цистітах сеча залишається стерильною, при локалізації осередку запалення в нирках відзначається бактеріурія. Катетеризація проводиться у випадку, якщо хворий нездатний виділити сечу.

При дослідженні вмісту стравоходу та шлунку матеріал одержують під час ендоскопічного обстеження. Блювотні маси і промивні води шлунка спрямовують на бактеріологічний аналіз, незважаючи на те що збирають їх у нестерильний посуд.

Для дослідженнявмісту тонкого кишечника матеріал беруть через шлунок за допомогою спеціального зонда, який відчиняють у визначеному місці кишечника.

З метою вивчення вмісту товстого кишечника досліджують спорожнення. Матеріал стерильною паличкою поміщають у пробірку.

Жовч одержують при зондуванні бажано в стерильну пробірку для подальшого бактеріологічного дослідження.

Виконуються клінічні дослідження крові, сечі, мокротиння, калу, гінекологічних та урологічних мазків, різних патологічних рідин і т. і.

Завідувач клініко-гематологічною лабораторією – лікар-лаборант вищої категорії Заражевська Т.С.

У складі клініко-гематологічної лабораторії є цитологічний відділ, який очолює кандидат медичних наук Сильченко С.А.

Основна задача – діагностика передпухлинних процесів і злоякісних новоутворень. За час роботи в цьому відділі освоєні методики цитологічного дослідження матеріалу, одержаного при бронхоскопії, гастроскопії, ректороманоскопії. Проводиться дослідження матеріалу, одержанного при пункційній біопсії щитовидної залози, заочеревного простору, середостіння, малого тазу.

Лабораторія експрес-діагностики– призначена дляобстеження пацієнтів в найкоротші терміни, які поступаютьв ГВКГ за невідкладними показами у будь-який час доби. Дана лабораторія, крім біохімічного аналізатору, оснащена аналізатором газів крові і кислотно-основного стану, електролітів, а також лабораторним устаткуванням для проведення загальноклінічних досліджень. У чергову бригаду входятьдва лаборанти. Координує роботуекспрес - лабораторіїполковник медичної служби у відставці Ткаченко Анатолій Петрович.

Лабораторне відділення по забезпеченню амбулаторно-поліклінічної допомоги розташоване в клініці амбулаторної допомоги і повністю забезпечує проведення загальноклінічних і біохімічних досліджень пацієнтам, які не вимагають стаціонарного лікування. Завідує відділенням лікар-лаборант вищої категорії Вовкодав Людмила Миколаївна.

<