1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Хвороби щитовидної залози

Хвороби щитовидної залози умовно можна розподілити на дві категорії: порушення її структури (вузлові утворення, тиреоідит тощо) без порушення функції та з порушенням функції щитовидної залози.
Після аварії на ЧАЕС відмічене значне підвищення частоти вузлового зоба (в т.ч. раку щитовидної залози), хронічного тиреоідиту.
Якщо Вас почали турбувати будь-які дискомфортні відчуття по передній  ділянці шиї – необхідно звернутись до лікаря-ендокринолога, який направить Вас на УЗД щитовидної залози. При нормальних розмірах та структурі залози доцільно провести огляд ЛОР-лікарем, невропатологом (дискомфорт в ділянці щитовидної залози можуть викликати остеохондроз шийного відділу хребта, наявність міжхребцевих гриж).
Якщо за даними УЗД виявлений вузловий зоб: при утвореннях діаметром менше 1см – лікування необхідне тільки у випадку порушення функції щитовидної залози. При утвореннях більше 1см в діаметрі доцільне виконання тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії, і в залежності від результатів цитологічного дослідження пунктату – вирішення подальшої тактики лікування.
Якщо Вас турбують: підвищена дратівливість, тремтіння рук або всього тіла, збільшення або зменшення ваги без видимої причини, пітливість, непереносимість тепла, підвищений артеріальний тиск, прискорене серцебиття, відчуття «піску» в очах, двоїння в очах, збільшення і випинання очей, слабкість і відчуття втоми, навіть вранці, частий головний біль, набрякла суха шкіра, ламке волосся і нігті, фізична і розумова загальмованість, часта забудькуватість, розлади менструальної функції, безпліддя, пригнічений настрій, втрата інтересу до життя – зверніться до ендокринолога!
При порушенні функції щитовидної залози може бути фантастична різноманітність скарг на начебто ніяк між собою не пов’язані нездужання. Ви розповідаєте терапевту про неприємні відчуття в суглобах і правому підребер’ї, гастроентерологу – про закрепи, невропатологу – про м’язову слабкість, швидку стомлюваність, дерматологу – про сухість шкіри, ламкість нігтів і випадання волосся. З приводу змін характеру менструацій, безпліддя жінка йде до гінеколога. Якщо у Вас є хоча б один з вищеперелічених симптомів, зверніться до лікаря-ендокринолога!
Профілактика захворювань щитовидної залози включає вживання морської риби, водоростей і морепродуктів, йодованої солі, препаратів, що містять фізіологічні дози йоду, до 200 мкг на добу. Якщо ж ви помітили, що у вас не нормальні розміри щитовидної залози, або ж ще якісь проблеми з цим органом, обов’язково потрібно пройти обстеження у лікаря-ендокринолога. Так як цілком імовірно, що дане захворювання нічого спільного з недостачею йоду не має. Намагайтесь уникати стресів, контролювати свої емоції.
Довголітній досвід в роботі ендокринологів показує, що чим швидше звернувся зі своєю проблемою пацієнт, тим з меншими фінансовими витратами і великим клінічним ефектом можна йому допомогти.
Будьте здорові!

Цукровий діабет

На даний час цукровим діабетом хворіють більше 360млн. людей, однак не діагностованих порушень вуглеводного обміну набагато більше.
Основні ознаки підвищення рівня цукру крові:
– Спрага та почащене сечовипускання, в тому числі вночі
– Сухість шкіри.
– Зниження маси тіла.
– Судоми литкових м’язів
– Порушення зору
– Зуд шкіри та слизових покривів
– Виражена загальна слабкість, втомлюваність.

Розрізняють два типи цукрового діабету: 1 тип частчіше діагностується у віці до 20 років, при цьому організм не виробляє інсулін, тому лікування – введення інсуліну. 2 тип діагностується у віці старше 45 років, при цьому типі підшлункова залоза виробляє інсулін в недостатній кількості, існує нечутливість до власного інсуліну. В лікуванні переважно призначаються пероральні цукрознижуючі препарати.

Фактори ризику цукрового діабету можна розділити на ті, на які вплинути не можна (немодифіковані) та ті, що залежать від людини (модифіковані).
Немодифіковані фактори:

  1. Вік (з віком ризик збільшується).
  2. Раса та етнічна належність.
  3. Стать.
  4. Сімейний анамнез (наявність родичів з діабетом).

Модифіковані фактори:

  1. Надлишкова маса тіла та ожиріння.
  2. Початкові порушення вуглеводного обміну:
    • Порушення толерантності до глюкози (підвищений рівень цукру крові після навантаження вуглеводами);
    • Підвищення рівня глікемії натще.
  1. Підвищений рівень артеріального тиску.

Дуже важливо знати свій рівень артеріального тиску.


від 90/60 до 140/90

Нормальний рівень артеріального тиску

≥140/90 мм рт.ст.

Підвищений артеріальний тиск

  1. Підвищений рівень холестерину.
  2. Малорухливий спосіб життя.

Необов’язково йти до спортзалу, буває достатньо збільшити активність за рахунок рутинних справ (прибирання, хода, припинити користуватись ліфтом). Фізичні вправи допоможуть: знизити рівень глюкози і холестерину крові, а також рівень артеріального тиску; покращити сон, психо-емоційний стан, знизити масу тіла, зберегти гнучкість тіла та суглобів.

  1. Куріння.

При правильному підході до способу життя навіть при генетичній схильності до цукрового діабету ризик розвитку цієї хвороби низький, а якщо вона розвинеться, то набагато пізніше та в легкій формі.
Якщо цукровий діабет діагностований, то необхідно пам’ятати, що поряд із додержанням дієти, режимом харчування, фізичними вправами та прийомом призначеного лікарем цукрознижуючого лікування необхідно контролювати рівень глюкози крові глюкометром щодня (при стабільній нормоглікемії – 1 раз в 3-4 дні), рівень глікозильованого гемоглобіну (що покаже середній рівень глюкози за останні три місяці)– 1 раз в 3-6 місяців.
При цукровому діабеті доцільно 1-2 рази на рік проходити судинні курси (препарати, що покращують кровообіг насамперед в нижніх кінцівках, а також препарати альфа-ліпоєвої кислоти) для профілактики та лікування ускладнень діабету.
І, головне, пам’ятайте, що завжди краще хворобу попередити, ніж її лікувати!
Доброго Вам здоров’я! 

Гломерулонефрит

Захворювання нирок.

          Гломерулонефрит - це двостороннє запальне захворювання нирок, яке протікає з ураженням клубочків (дрібних судин) нирок. При цьому порушуються основні функції нирки: утворення сечі, виведення з організму непотрібних чи токсичних речовин. Гломерулонефрит є одним з найважчих захворювань нирок. Протікати хвороба може в гострій і хронічній формі. Гострий гломерулонефрит або виліковується, або переходить у хронічний. Причому хронічного не обов'язково передує гострий. У такому випадку говорять про первинний хронічному гломерулонефриті. Виділяють так само підгостру форму хвороби, що характеризується вкрай несприятливим перебігом з швидким переходом у ниркову недостатність.
Форми хронічного гломерулонефриту:
1) Прихована форма або сечовий синдром: в сечі знаходять білок (до 1-2 гр/добу), невелика кількість еритроцитів, відзначається періодичне підвищення артеріального тиску.
2) Гіпертонічна форма: основний симптом - стійке підвищення артеріального тиску.
3) Нефротичний синдром: виражене підвищення білка в сечі (більше 3 гр/добу), набряки на обличчі і нижніх кінцівках.
4) Гематурична форма: велика кількість еритроцитів у сечі, набряки, підвищення артеріального тиску.
5) Змішана форма: поєднання двох і більше форм.
Симптоми гломерулонефриту: поява набряків на обличчі, стопах, гомілках; дискомфорт в області нирок; зменшення кількості сечі; домішки крові в сечі; підвищення артеріального тиску; іноді - підвищення температури тіла.
До причин захворювання відносяться - хронічні інфекції верхніх дихальних шляхів, ангіни, скарлатини, ревматичні захворювання, токсичний вплив алкоголю, препаратів, що містять золото, літій, ртуть, введення сироваток. У будь-якому випадку механізм розвитку хвороби - аутоімунний. Під впливом причинних факторів клітини судинних клубочків зазнають змін і розпізнаються системою імунітету як «чужі».
Хронічний гломерулонефрит може мати дуже серйозне ускладнення – хронічну ниркову недостатність. Найчастіше життя людей з хронічною нирковою недостатністю підтримується за рахунок апарату «штучної нирки». Однак, в кінцевому рахунку настає момент, коли життя людини може врятувати тільки пересадка донорської нирки.
При діагностиці хронічного гломерулонефриту лікарі зазвичай орієнтуються на такі показники: загальний аналіз сечі (виявляють еритроцити, лейкоцити, циліндри, білок, питома вага сечі нормальна або підвищена). Виявляються збільшення титру антитіл до стрептокока в крові (антистрептолізін О), зниження рівня білка, порушення жирового обміну (підвищення холестерину крові). Також в діагностиці використовується УЗД нирок, радіоізотопна ангіоренографія нирок, ЕКГ, дослідження очного дна. Найбільш точним методом діагностики є пункцій на біопсія нирок, яка дозволяє уточнити морфологічну форму гломерулонефриту, його активність, виключити захворювання нирок з подібною симптоматикою та допомагає визначити подальшу лікувальну тактику.
З лікувальних заходів при гломерулонефриті застосовуються режим, дієту, застосування препаратів, що пригнічують імунну систему (глюкокортикоїди, цитостатики) та лікування превалюючи симптомів (корекція артеріальної гіпертензії, набрякового синдрому, корекція анемії, проявів ниркової недостатності).
Слід наголосити, що лікування гломерулонефрит проводиться лише під постійним контролем лікаря-нефролога. Самолікування може призвести до різкого прогресування хвороби, переходу його в хронічну стадію та швидким виходом в ниркову недостатність.

 

Пієлонефрит

Пієлонефрит - це бактеріально-запальне захворювання нирок. Процес може бути як одностороннім так і двостороннім. Протікає в гострій або хронічній формі. Пієлонефриту більше схильні жінки, ніж чоловіки. Проте в літньому віці чоловіки частіше хворіють цією хворобою. У жінок пієлонефрит зазвичай починається після циститу - висхідний пієлонефрит. У чоловіків пієлонефрит частіше є ускладненням таких урологічних захворювань, як аденома, простатит, сечокам'яна хвороба.
Причини пієлонефриту: потрапляння інфекції, найчастіше це бактерії, такі як кишкова паличка (E.coli). Бактерії потрапляють в нирки як висхідним шляхом – через уретру та підіймаються вгору по сечовивідних шляхах так і гематогеним – розповсюдження через кров при наявності іншого джерела запалення. Потрапляючи в один або обидва канали, що з'єднують сечовий міхур і нирки, бактерії сприяють розвитку хвороби. Жінки більш схильні до розвитку через те, що їх уретра розташована ближче до анусу (там, де збираються бактерії з кишечника). Це полегшує бактеріям шлях в сечовипускальний канал. Іноді ниркова інфекція може протікати без інфікування сечового міхура. Наприклад, якщо сечовід або нирки блокується каменем у нирках.
Симптоми пієлонефриту часто розвиваються швидко протягом декількох годин або днів: 
• висока температура (понад 38 ° С);
• набряклість обличчя;
• озноб;
 • біль у нижній частині спини (може бути тільки з одного боку);
 • погане самопочуття (нудота);
 • блювота.
Приблизно один з трьох осіб з гострою інфекцією нирок також має симптоми інфекції сечового міхура. Ці симптоми можуть включати: 
• печіння при сечовипусканні;
 • потреба мочитися частіше, ніж зазвичай;
 • мутний, темний колір сечі;
 • різкий неприємний запах сечі;
 • кров у сечі.
Ці симптоми можуть бути викликані і іншими проблемами. Якщо у вас є будь-який з цих ознак, зверніться до лікаря.
Ускладнення пієлонефриту. Гостра інфекція нирок іноді може викликати: 
• абсцес;
 • набряк нирки;
 • зараження крові (сепсис) - це може статися, якщо бактерії, що викликають інфекцію нирок потрапляють в кров.
 Однак ускладнення малоймовірні, якщо до початку інфекції нирки працювали нормально. До групи ризику входять наступні категорії осіб: 
• вагітні;
 • хворі на цукровий діабет;
 • люди старше 65 років;
 • люди з хронічною нирковою інфекцією;
 • люди з ослабленим імунітетом.
Діагностика. Лікар спитає про симптоми і огляне вас, а потім направить на аналіз сечі, крові, УЗД нирок та сечового міхура. Після лабораторних результатів лікар буде розуміти, який тип бактерій спричинив захворювання і призначить відповідну терапію (антибіотики). Якщо симптоми свідчать про важку форму хвороби або ви вагітні, лікар може направити вас до лікарні для подальших тестів і лікування. 
При запаленні нирок важливо дотримуватися постільного режиму і строгої дієти. Вживайте достатню кількість рідини, щоб зупинити зневоднення, що особливо важливо вагітним жінкам і людям старше 65 років. При запальних процесах у нирках дозволяється: нежирні м'ясо і риба, хліб черствий, вегетаріанські супи, овочі, крупи, яйця некруто, молочні продукти, соняшникова олія. У невеликих кількостях можна вживати кріп і петрушка (сушені), фрукти і ягоди, фруктові та овочеві соки. Забороняється: м'ясні і рибні бульйони, копченості, гострі страви. Також потрібно скоротити споживання прянощів і солодощів.
Для лікування ниркової інфекції, як правило, призначаються антибіотики.
При появі вказаних симптомів слід звернутися до лікаря, який призначить необхідне лікування.
Не слід займатись самолікуванням.

<