1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Деформуючий артроз (остеоартроз). Що це ?

У людини суглобові поверхні покриті хрящем. В нормі його поверхня гладка, еластична. На тлі порушення обмінних процесів, що найбільш часто, зустрічається у людей похилого віку, поверхня хряща стає більш жорсткою, втрачається гладкість, утворюються тріщини. За рахунок цього ковзання суглобових поверхонь відбувається не так легко, як у здорової людини, окрім того, змінений хрящ погано захищає кістки від навантаження. На цьому тлі людина відчуває біль, особливо під час рухів, з часом виникає деформація суглобів, хруст під час рухів, зменшується амплітуда рухів.
Таким чином, деформуючий артроз (остеоартроз згідно сучасної класифікації) – це хронічне прогресуюче незапальне захворювання суглобів, що характеризується дегенеративними змінами суглобового хряща, структурними змінами біляхрящевих відділів кісток та періодично сіновітом, тобто наявністю збільшеної кількості внутрішньосуглобової рідини.
Необхідно розуміти різницю між артрозом та артритом. Артрит – це запальне захворювання, яке нерідко супроводжується ураженням багатьох суглобів та внутрішніх органів. Проявляється почервонінням, набряком, місцевим підвищенням температури, нерідко супроводжується інтоксикаційним синдромом з лихоманкою, погіршенням загального стану.
Розповсюдженість захворюванням на деформуючий артроз досить висока. Так у світі артроз колінних суглобів в  віці до 45 років зустрічається у 1-4%, а до 80 років – у 53-59%. У чоловіків відповідно: 1-6% та 33-46%.
Фактори ризику виникнення остеоарторозу:

  • Генетичні:
  • стать (жіноча),
  • успадкована генетична патологія,
  • етнічне походження.
  • Негенетичні:
  • похилий вік,
  • надмірна маса тіла,
  • зниження рівня жіночих статевих гормонів (наприклад в постменопаузальному періоді),
  • вади розвитку кісток та суглобів,
  • операції на суглобах в анамнезі (наприклад видалення меніску).
  • Екзогенні:
  • професійна діяльність,
  • травми суглобів,
  • заняття спортом.

Стать має важливе значення в розвитку остеоартрозу. Жінки частіше схильні до нього. Коливання рівня статевих гормонів, перш за все естрогенів, відіграє найважливішу роль у жінок в менопаузальному періоді, після гінекологічних операцій.
Одним з важливих генетичних факторів ризику розвитку остеоартрозу є успадкована чи набута мутація гену проколагену ІІ типу.
Спадкова схильність частіше виявляється при генералізованій формі остеоартрозу.
За даними деяких досліджень, відмічається більша схильність до розвитку остеоартрозу колінних суглобів у осіб негроїдної раси.
Незважаючи на те, що на остеоартроз хворіють переважно особи похилого віку, його не можна рахувати неминучим наслідком старіння. Необхідно зауважити, що час від появи первинних змін у суглобах до клінічних та рентгенологічних проявів різний, вимірюється роками та десятиріччями.
Однозначно доведено, що у осіб з надмірною вагою тіла більш високий ризик розвитку захворювання. А надмірна маса є потенційним чинником ризику розвитку остеоартрозу колінних та кульшових суглобів.
Серед вад розвитку найбільш вагомими є дисплазія (порушення конфігурації поверхонь суглобів) та хронічні підвивіхи.
Групу ризику, з урахуванням професійної діяльності, складають шахтарі (остеоартроз коліних суглобів та поперекового відділу хребта), докери (колінні суглобі та суглоби кистей), оператори пневматичних інструментів (ураження променево-зап’ястних та ліктьових суглобів), муляри та бетонники (колінних суглобів), фермери (кульшових суглобів).
Професійний спорт (футбол, легка та важка атлетика) пов’язаний з високим ризиком розвитку остеоартрозу. У осіб, які займаються фізичною культурою не професійно, ризик не відрізняється від ризику у загальній популяції.
Різноманітні травми (ушкодження) є дуже важливим фактором виникнення остеоартрозу.
Також серед факторів, що сприяють розвитку захворювання необхідно визначити деякі види порушення обміну речовин. Зокрема, відкладання в суглобах кристалів сечової кислоти (при подагрі), які викликають пошкодження хряща, погіршують якість суглобової рідини.
Хронічний стрес та тривалі переживання, як це не дивно, прискорюють розвиток артрозу. Це зумовлено виділенням наднирниками надлишкової кількості кортикостероідних гормонів (гормонів стресу), які в свою чергу призводять до зниження проникливості капілярів, погіршенню кровопостачання суглобів та зменшенню синтезу речовин – складових суглобової рідини (змазки суглобів).
Аналізуючи основні клінічні симптоми захворювання (біль, хруст, порушення рухливості та амплітуди, деформацію суглобів, розвиток синовіту), доцільно з’ясувати особливості їх проявів та виникнення.
Біль характерний для усіх видів ураження суглобів. Однак, в даному випадку інтенсивність болю напряму пов’язана з фізичним навантаженням. В спокої, як правило, не турбує (окрім проміжку часу між 3 та 5 годинами ранку). Також біль може виникнути при невдалому положенні тіла, кінцівок. При артриті біль «живе своїм життям», часто не реагує на положення тіла, тепло чи холод, зменшується тільки на тлі застосування протизапальних засобів.
Порушення рухливості та амплітуди рухів в суглобах на початку захворювання виражені не сильно. Однак, на тлі прогресування , амплітуда рухів може зменшуватися до мінімуму чи припинятися взагалі. Це пов’язано зі звуженням суглобової щілини, розвитком кісткових «шипів» - остеофітів та спазмом м’язів, що оточують суглоби.
Деформація суглобів пов’язана також з виникненням остеофітів,  сплощенням та видозміненням кісток, що формують суглоби.
Синовіт – це надлишкове накопичення рідини в суглобовій порожнині. Проявляється зміненням вигляду суглобів (збільшення в об’ємі, нетипова округлість), супроводжується відчуттям «розпирання» суглобів.
Вищезазначена інформація надає можливість кожному проаналізувати свій стан здоров’я. Однак, кінцеві діагностичні висновки та лікувальні призначення дає тільки лікар.
Серед загальнолікарських рекомендацій допустимо самостійне застосування наступних складових:

  • Боротьба з надлишкової вагою.

Зниження ваги на 5 кг призводить до зменшення ризику розвитку остеоартрозу до 50%. Зміна стилю харчування та дієта (узгоджується з лікарем та є індивідуальною) має на меті поступове та постійне зниження маси тіла. Це виконується на тлі дозованої (призначеної лікарем, з урахуванням супутньої патології) фізичної активності.

  • Лікувальна фізкультура.

Комплекс вправ для кожного хворого розробляється індивідуально. Однак, необхідно дотримуватися основних принципів. Зокрема: фізичні вправи слід виконувати в положення сидячи чи лежачи; об’єм рухів треба збільшувати поступово, енергійні та різкі рухи протипоказані; фізичні вправи необхідно повторювати неодноразово (до 4-5 підходів) протягом доби.

  • Загальнооздоровчі заходи.

Хода по рівні місцевості в помірному темпі (визначається індивідуально) призводить до підтримки м’язевого тонусу. Середня тривалість прогулянок 20-30 хвилин. Головне не поспішати, тому що швидка хода збільшує навантаження на суглоби 1,5-2 рази. Носіння важких предметів сприяє погіршенню перебігу захворювання.
Плавання є найбільш оптимальним видом лікувальної фізкультури при захворюваннях опорно-рухливого апарату (рівень навантаження визначається лікарем індивідуально).
Масаж покращує загальне самопочуття, знімає біль, поліпшує кровопостачання, передачу нервових імпульсів. Як слід покращується харчування суглобових поверхонь та хряща. Масаж необхідно робити згідно рекомендацій спеціаліста при відсутності загострення процесу.
Санаторно-курортне лікування дозволяє здійснювати комплексну реабілітацію. Включає в себе застосування лікувальних грязей, ванн, фізіопроцедури, масаж, лікувальну фізкультуру. Позитивну роль відіграє також відсутність стресових навантажень, знаходження на свіжому повітрі. Санаторно-курортне лікування можливе лише поза загострення захворювання.
Потребує уваги той факт, що розвиток захворювання, особливо у немолодих пацієнтів супроводжується розвитком остеопорозу (зменшення щільності кісткової ткані за рахунок поступової втрати кальцієвого компоненту). Цю суміжну патологію також повинен діагностувати лікар, з наступним призначенням відповідної терапії. Однак, буде корисним розширення дієти продуктами, що містять кальцій. А саме: курага, ізюм, сушені яблуки, міндаль, арахіс, молоко, творог, капуста, салат до 100 грамів на добу.
Медикаментозна терапія призначається лікарем індивідуально кожному пацієнту. Він враховує клінічні прояви, особливості перебігу захворювання, його виваженість та загальна тривалість, об’єктивний статус (визначається під час огляду), данні рентгенологічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Обов’язковим та незаперечним є прийняття до уваги будь якої супутньої патології. Необхідно розуміти, що лікування остеоартрозу потребує взаєморозуміння пацієнта та лікаря з методичним, довготривалим виконанням рекомендацій.  І головне, бажаємо всім читачам міцного здоров’я.
Сапожніков А.Р. Головний військовий клінічний госпіталь МО України.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Что лучше инжектор или карбюратор? Подробнее на странице http://kamael.com.ua