1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

     Герпетична інфекція відома людству здавна, а розповсюджена на всіх континентах. Вважається, що близько 90% населення планети вражені одним або двома з герпетичних вірусів. У людини викликають різні захворювання 8 видів герпес вірусів – простий герпес – HSV1 та генітальний герпес – HSV2 (сходні за структурою та часто поєднуються в одне поняття – HSV1/2), вітряна віспа – VZV, вірус Епштейн-Барра – EBV, цитомегаловірус – CMV, та віруси герпесу 6, 7 та 8 типу – HHV-6, HHV-7, HHV-8.
     Актуальність «дитячої» вітряної віспи (ВВ), як однієї з інфекції викликаних герпес-вірусами, обумовлена: всюдисущністю та всебічною сприйнятливістю, ураженням практично всіх тканин організму (пантропізм) та уражувати органи, тканини (здатність проникати у нервові клітини, спинальні ганглії, центральну нервову систему), здатністю до латентного перебігу та реактивації (по-життєвої персистенції), здатністю викликати імунний дисбаланс. Ризик захворіти чутливій особі при близькому контакті складає до70-80%, а індекс контагіозності наближається до 100%.
      Відтак потрапляючи в організм вірус ВВ, довічно залишається в нервовій тканині гангліїв задніх корінців спинного мозку (латентне перебування).
     Реактивація вірусу ВВ у спинальних гангліях традиційно проявляється захворюванням на оперізувальний герпес або герпес зостер (ОГ або ГЗ), у близько 15-20% дорослих старше 20 років та іноді дітей. Проте з віком, коли імунний дисбаланс посилюється, ризик мати ОГ значно підвищується.
     Більшість лікарів вважає ВВ «легкою дитячою» хворобою, однак останнім часом з’являється все більше повідомлень про тяжкі варіанти перебігу ВВ у дорослих хворих, які інколи мають негативні наслідки (часом летальні).
     Шлях інфікування ВВ – повітряно-крапельний, що обумовлює особливості розповсюдження хвороби в популяції. Період заразності інфікованої особи починається за 1-2, максимально 5 днів до початку висипу, і продовжується доти, поки всі везикули не перетворяться на кірочки (орієнтовно 5 діб після останнього висипання). Інкубаційний період коливається від 10-21 діб, до 28 діб (за певних умов).
     До факторів ризику слід віднести по-перше, тісний контакт з хворим на ВВ або особою в продромальному періоді. По-друге, вік захворілого – зазвичай у дорослих хворих перебіг значно тяжчий, ніж у дітей, а ризик виникнення ускладнень більше в 25-27 разів. Третьою групою факторів вважають, вплив екзогенних факторів навколишнього середовища, ендогенних факторів, психо-емоціональних та екологічних впливів, шкідливі звички (паління) та хронічний стрес.
     ВВ - одна з найбільш класичних «комунікабельних» інфекційних хвороб, особливо на ранніх стадіях висипань, що дозволяє застосовувати клінічну діагностику. Однак в умовах ГВМКЦ «ГВКГ» може бути проведена і більш точна та сучасна діагностика за допомогою, наприклад, полімеразно-ланцюгової реакції, особливо в складних для діагностики уражень внутрішніх органів випадках.
     Типовий перебіг характеризується шкірною висипкою, з характерним ураженням гладкої шкіри та шкіри скальпу, а також слизових оболонок Наслідками глибокого ураження поверхневих шарів шкіри інколи стає утворення маленьких рубчиків, так званих «віспинок».
     Зазвичай у дорослих, лихоманка та інтоксикаційні прояви, можуть бути тяжкими. Підвищення температури тіла супроводжує хвилі висипання. Проте на кінець 1 тижня разом з підсиханням кірочок може відмічатися свербіж, але загальний стан та самопочуття хворого покращується. Сформовані кірочки не містять вірусу, свідчать про початок у хворого періоду одужання та відпадають остаточно через 2-3 тижні, залишаючи по собі пігментацію.
     Традиційно розрізняють типові (описані вище) та атипові форми ВВ, які зустрічаються рідше: рудиментарна, варіолоїд, вітряна віспа без лихоманки, міліарна, бульозна, геморагічна, гангренозна та генералізована (вісцеральна) вітряна віспа.
     Найчастіше при ВВ наголошуються різні ускладнення з боку шкіри – стрепто-стафілококова бактеріальна шкірна суперінфекція (нагноєння, абсцеси, флегмони, некротизуючий фасциїт), яка потребує призначення антибіотиків, інколи оперативних втручань.
     Пневмонія – погіршує клінічний перебіг (тривала лихоманка) та прогноз ВВ, нагадує рентген-картину міліарного туберкульозу, часто уражуються верхні частки, погано піддаються лікуванню антибіотиками.
      Тромбоцитопенія перебігає у вигляді від незначного зниження тромбоцитів крові до тромбоцитопенічної пурпури (падіння тромбоцитів до нуля) з вираженим геморагічним синдромом.
      До серйозних, проте відносно рідких ускладнень відносяться:

  • лімфаденіт та нагноєння лімфовузлів при пустулізації висипу, сепсис, абсцеси печінки і селезінки, перитоніт, перфорація кишечника;
  • енцефаліт виникає 5-7 до 21 доби від появи висипу, складає 90% всіх уражень, частіше у чоловіків (1:4000 хворих), при чому у 75% спостерігається гостра мозочкова атаксія. Решта 25% уражень нервової системи перебігають у вигляді: серозний менінгіт, менінгоенцефаліт, енцефаломієліт, поперечний мієліт, васкуліт з крововиливами або тромбозом, параліч лицьового нерву, синдром Гійєна-Барре, оптикомієліт. Описані випадки тяжких уражень ЦНС з летальним виходом у осіб дорослого віку на тлі вторинних імунодефіцитів, проте тяжкі ускладнення зустрічаються і в осіб з нормальним функціонуванням імунної системи;
  • синдром Рея (несвоєчасна діагностика може призводити у 50-80% до летального виходу);
  • отит, синусит;
  • гнійний кон’юнктивіт, кератит;
  • нефрозонефрит, міокардит, реактивний гепатит, орхіт, артрит, гнійний паротит;
  • гострий інфекційний психоз тощо.

      З метою лікування застосовують противірусні та симптоматичні препарати, специфічні імуноглобуліни та інше. Водночас, САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ НАШКОДИТИ ВАШОМУ ЗДОРОВ’Ю!!!
      В умовах відділення повітряно-крапельної інфекції клініки накопичено вагомий досвід лікування вітряної віспи у дорослих хворих, в тому числі тяжких форм захворювання.

<