1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Хворі з легким та середньоважким перебігом малярії поступали на лікування переважно протягом перших 3-х діб хвороби. Хворі з тропічною малярією з легким перебігом, первинною атакою поступали на стаціонарне лікування в середньому на 2,7 добу хвороби, хворі з легким перебігом, повторним захворюванням (рецидивом) – на 2,4 добу, з середньоважким перебігом, первинною атакою – на 2,06 добу, з середньоважким перебігом, повторним захворюванням (рецидивом) – на 2,1 добу хвороби. Дещо раннє звернення до лікаря хворих на тропічну малярію з середньоважким перебігом найбільш вірогідно було обумовлено більш вираженою лихоманкою та проявами інтоксикаційного синдрому ніж при легкій формі.           

Таблиця №2. Наявність гепатомегалії при тропічній малярії при різних ступенях важкості.

Наявність гепатомегалії

Легка форма

Середньоважка форма

Всього

Первинна

Повторна

Всього

Первинна

Повторна

Всього

Без гепатомегалії

203
83,5%

170
72,6%

373
78,2%

60
53,6%

50
64,1%

110
57,9%

483
72,4%

З гепатомегалією

40
16,5%

64
27,4%

104
21,8%

52
46,4%

28
35,9%

80
42,1%

184
27,6%

ВСЬОГО

243

234

477

112

78

190

667

 
З даних таблиці видно, що при тропічній малярії на тлі хіміопрофілактики гепатомегалія частіше спостерігається при більш важкій формі. В той же час при середньоважкій формі гепатомегалія частіш за все зустрічається при первинній формі.
При повторній малярії (рецидиві) попередня малярія була у 26 осіб за місяць, у 11 - за 2 місяця, у 5 - за 3 місяця, у 18 – більше 3-х місяців.

Таблиця №3 Частота і терміни появи гепатомегалії


Ступінь
важкості

 

Доба хвороби

1

2

3

4

5

6

7

8

>8

легка

Первинна

9

14

7

4

1

-

2

-

3

Повторна

17

26

10

6

2

1

1

 

1

середньоважка

Первинна

9

17

13

3

4

1

1

-

4

Повторна

6

8

5

2

5

-

1

-

1

ВСЬОГО

41

64

35

15

12

2

5

-

9

Гепатомегалія частіш за все розвивалась протягом перших 3-х діб хвороби, як при первинній атаці, так і при повторному захворюванні (рецидивах). Гепатомегалія при тропічній малярії легкого перебігу, первинній атаці розвивалась на 2,9 добу хвороби, при легкому перебізі, повторній (рецидивах) - на 2,4 добу, при середньоважкій формі, первинній атаці - на 3,1 добу, при середньоважкій формі, повторній (рецидивах) – на 3,04 добу хвороби.
Тобто, при зверненні хворих до лікаря, при їх надходженні на стаціонарне лікування з приводу малярії, гепатомегалія може не виявлятись, тому при підозрі на малярію з урахуванням терміну появи гепатомегалії, епідеміологічного анамнезу, негативних результатах мікроскопії на плазмодії малярії, необхідно щоденно ретельно оглядати хворих з лихоманкою, звертаючи увагу і на наявність гепатомегалії.
Тривалість гепатомегалії при тропічній малярії легкого перебігу, первинній атаці була 5,6 діб, при легкому перебігу, повторній (рецидивах) – 6,14 діб, при середньоважкій формі, первинній атаці – 5,6 діб, при середньоважкій формі, повторній (рецидивах) – 5,5 діб. Загалом, на тлі хіміопрофілактики при захворюванні на тропічну малярію, тривалість гепатомегалії була 5,7 діб.
З метою показати терміни появи різноманітних ускладнень при важких формах малярії (в тому числі ураження печінки та жовчного міхура) нижче приводимо виписки з історій хвороб з важким та ускладненим перебігом тропічної малярії. Дані випадки цікаві тим, що переважно в літературі приводяться дані про наступні ускладнення при малярії: церебральну форму, респіраторний дистрес - синдром, гостру ниркову недостатність, анемію, в той же час опису ураження жовчного міхура в доступній нам літературі не було, хоча відмічають, що на тлі імунодефіциту можливий розвиток різноманітних бактеріальних ускладнень, загострення хронічних захворювань.

Випадок тропічної малярії з вкрай важким перебігом, з розвитком поліорганної недостатності, який закінчився летально.
Хворий Т., 1985р.н., прибув з відрядження з ендемічної країни 18.06.08, де перебував протягом півроку. За час перебування приймав з метою хіміопрофілактики  фансидар, але  нерегулярно. На малярію не хворів. Після повернення одразу припинив прийом препарату. Раніше, протягом останніх 2-х років, двічі перебував в Африці, де на малярію не хворів. При обстеженні одразу після прибуття малярійні плазмодії не були виявлені, почував себе добре. Була надана відпустка. Захворів 23.06.08, коли вночі з'явились лихоманка з ознобом, який змінився з часом відчуттям жару, підвищеною пітливістю, сухістю у роті, загальною слабкістю. Приймав жарознижуючі препарати, температура знижувалась до 370 С, потім знов підвищувалась.
У зв’язку з відсутністю покращення стану хворий 26.06.08 звернувся до лікаря. При потраплянні до медичного стаціонару – стан середньої важкості. Свідомість ясна, орієнтований в часі і просторі. Температура тіла – 390 С. Шкірні покриви смагляві, обличчя бліде, акроцианоз. Слизова зіву помірно гіперемована. Над легенями дихання везикулярне, хрипів немає. ЧД 16 в хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка виступає з-під краю реберної дуги на 1 см, чутлива при пальпації. АТ 120/70, пульс 100 в хв. Менінгеальні симптоми відсутні. У крові Ер-4,7*1012/л, Hb -132 г/л, Гематокрит – 39,8%, Л-3,7*109/л, Лимф-22,1%, Мон-5,3%, Гран-72,6%, Тромб.-86*109 /л, ШОЕ-3 мм год. У мазку та товстій краплі виявлені плазмодії P.falciparum (++++). Встановлений діагноз: Малярія тропічна, первинна атака, середньої важкості. Розпочате етіотропне та патогенетичне лікування. Призначені - азітроміцин 1г на добу, доксициклін – 0,2, делагіл – 0,5 на добу. Температура на рівні 38-40,7 0С. На тлі початку лікування відмічалось підвищення температури тіла до 40,7 0С з жаром, профузним потом, була блювота. На наступний день зберігались скарги на загальну слабкість, запаморочення, сухість у роті, озноб, жар, підвищену пітливість, нудоту, відсутність апетиту. Печінка була попередніх розмірів. Почала пальпуватись селезінка. Температура коливалась від 36,7 до 40,7 0С. Зменшився рівень кількості тромбоцитів до 13*109/л, підвищились показники - заг. білірубіну до 33,7 мкмоль/л, АлТ – до 306 од/л, АсТ -435 од/л. На 5 добу хвороби зберігались скарги на виражену загальну слабкість, запаморочення, нудоту, відсутність апетиту, сухість у роті, блювоту. Температура від 37,3 до 39 0С. Склери субіктерічні  з крововиливами. АТ 100/60. Збільшились розміри печінки до +3 см.
29.06.08. скарги попередні, періодично турбувала нудота, блювота, з’явилась задуха, знизився слух. Температура 36,7 0С. Перкуторно справа над н.долею притуплення перкуторного звуку, ослаблене дихання, над нижніми відділами легенів з'явились дрібно пухирчасті хрипи. АТ 110/65, Р – 90 в хв.  Печінка +4,5см, чутлива при пальпації. Селезінка +1см, болюча при пальпації. Hb - знизився з 129 г/л до 105 г/л, Ер. - знизились з 4,6*1012л до 3,7 *1012л, Гематокрит – 30,8%, Тромб. - 66*109/л.  Час згортання крові 6'. Час кровотечі по Дюке 2'20''. Р-графія легень – інфільтрація легеневої тканини в н/д правої легені. У хворого розвинулась внутрішньогоспітальна пневмонія.  В 15.10 стан погіршився - з'явилась більш виражена задуха, наросла загальна слабкість, геморагічний синдром.  Хворий в свідомості, загальмований, на питання відповідає, швидко виснажується. У хворого захворювання ускладнилось двобічною плевропневмонією, ендотоксичним шоком з розвитком респіраторного дистрес - синдрому. АТ 120/70, Р-100. ЧД 30-36. Температура тіла протягом двох діб коливалась від 37,5 зранку до 38 0С в другій половині доби. На наступний день в легенях справа вислуховувались дрібно пухирчасті хрипи. За даними рентгенографії легенів – розширення інфільтрації легеневої тканини справа і зліва. Не виключається наявність вільної рідини у правій плевральній порожнині. За даними УЗД в правій плевральній порожнині до 7,0-7,5 см вільної рідини. Печінка, селезінка  попередніх розмірів. Дещо підвищилась кількість тромбоцитів - до 77*109/л.  В загальному аналізі сечі - протеінурія, лейкоцитурія 10-15 в п/з, мікроргематурія 0-2-3 в п/з, гіалінові циліндри 0-1 в п/з. ЕхоКГ - пролапс мітрального клапану без порушення функції, незначна кількість рідини по задній стінці серця. УЗД – печінка, селезінка збільшені. S02 70-77%, постійно проводиться інсуфляція зволоженого кисню. Протягом доби зросли прояви ознак гіпоксії: ЧД 39-45 в хв., S02 65%. У зв'язку з наростанням ознак гіпоксії в 14.40 проведена ендотрахеальна інтубація. В 15.30 наступила зупинка серця. Розпочаті реанімаційні заходи. В 15.43 відновлення серцево-судинної діяльності. Проведена плевральна пункція справа, евакуйовано 700 мл геморагічної рідини. Проводиться інтенсивна терапія, ШВЛ, при Fi O2 100% Sat 68-77%. Гемодинаміка утримується на рівні 130/75 мм рт ст, ЦВТ ≥1,5 см вод ст. Пульс 90-120 на 1 хв. Печінка +5 см. Селезінка не пальпується. Температура на рівні 36,5 – 37,7 0С.

<