1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Хіміоемболізація злоякісних утворень в печінці.

Лікування хворих з злоякісними утвореннями печінки є однією з найбільш складних проблем сучасної онкології. У Києві щорічно проводиться лікування близько 25 тис. онкологічним хворим. Первинне і метастатичне ураження печінки спостерігається у 30% обстежуваних пацієнтів. У процесі лікування і подальшого дворічного спостереження метастази виявивляють ще у 30-40% пацієнтів.

За даними літератури та власних спостережень розвиток вогнища в печінці з подвоєнням його об'єму відбувається за 3-4 тижні. У ці ж терміни відходить кількісне збільшення вогнищ. Починає виявлятися синдром помірної інтоксикації - знижується апетит, порушується моторика кишечнику, наростає слабкість, з'являється нестійка температура з гектичними підйомами, зрідка спостерігаються болі в правому підребер'ї. Нудота і блювання рідкісні. Зміни в печінці реєструються тільки в разі її об'ємного збільшення, виступи краю з під реберної дуги, наявності пальпаційного вузла. Зміни в крові при лабораторних дослідженнях незначні і не мають чітко вираженої клінічної спрямованості. Аналіз пухлинних маркерів проводиться вкрай рідко.

Методики лікування вогнищевого ураження печінки обмежуються хірургічним і хіміотерапевтичним впливом. Радикальна операція вогнищ (запалень) печінці дозволяє продовжити життя менш ніж 1% хворих. Кріовплив більш успішно в цій ситуації, але воно обмежене в суворих хірургічних рамках і не завжди можливе досягнення лікувального ефекту до всіх виявлених вогнищах. Найменш травматичною в цій галузі методикою є внутрішньоартеріальна хіміоемболізація первинних пухлин та метастазів у печінку. Метод внутрішньоартеріальної хіміоемболізаціі дозволяє викликати клінічне поліпшення у 50% хворих, збільшити тривалість стабілізації процесу, а значить тривалість життя, А також зберігає високу якість життя пацієнтів на весь час лікування і після нього (за шкалою Карнофского).

У ГВМКЦ (ГВКГ) цей метод застосовується з 1996 р. За цей період проведена хіміоемболізація понад 600 пацієнтам. Повний цикл -чотириразова емболізація, кожні 24-27 днів. Госпіталізація з обстеженням і мініінвазівним оперативним втручанням (хіміоемболізацією) займає 2 доби (при наявності готових лабораторних досліджень крові, сечі, ЕКГ - 1 доба). У хворих з гепатоцелюлярним раком печінки спостерігали вузли 1-5 см в діаметрі. У хворих з метастазами в печінку солітарні вогнища до 4 см в діаметрі знаходили у 5%, у решти множинні вогнища в обох частках від 0,5 до 5 см в діаметрі. Всім пацієнтам раніше проводилася радикальна операція видалення первинної пухлини. Всі процеси верифіковані.

Методика суперселективної хіміоемболізаціі полягала в катетеризації гілок печінкової артерії черезстегновим доступом з введенням в осередок або зону вогнищевого ураження хіміопрепаратів, змішаних з рентгеноконтрастними олійними речовинами - майоділ, йодліпол, етіотраст.

Кількість преаратів, що вводяться, залежить від обсягу ураження і фізичних параметрів пацієнта і становить 0,7-1,2 мг/кг адрібластіна / фармарубіціна, доксірубіціна, епірубіцин /, 0,7-1,0 мг / кг препаратів плати-ни, 0 ,12-0, 15 мг / кг мітоміцину С / мітолема /, 0,6-0,8 мг / кг мітоксантрону, 0,02-0,03 г / кг 5ФУ / фторафура /.

Введення препаратів здійснювалося 20 мл шприцом, повільно, з перервами. Змішування препаратів в одному шприці не рекомендується. Перед хіміоемболізацією вводили внутрішньоартеріально 1 мл 1% димедролу або 40 мг / 2 мл / преднізолону. Стан паренхіми печінки хворих, вузлів в ній, спостерігалися ультразвуковим методом у перший, другий, четвертий, восьмий і дванадцятий тиждень. Найбільш помітні зміни у вузлах наступали, як правило, на другий тиждень після хіміоемболізаціі, що виражалося в зменшенні обсягу вогнищ, більш чіткої візуалізації, зменшенні або зникненні гідрофільних ободків навколо вогнищ, появі в паренхімі їх щільних включень.

В результаті проведеного лікування у всіх пацієнтів досягнуто часткова стабілізація процесу різної тривалості, але не менше двох місяців, що виражалося у відсутності появи нових і зупинці росту старих вогнищ, зниженні в значній мірі симптому інтоксикації, явному поліпшенні якості життя.

Спостерігалася явна залежність кількості і обсягу вогнищевого ураження та якості лікування. При 10% ураженні паренхіми пухлинними утвореннями стабілізація процесу досягала 1 року і більше при 1-2-х кратної емболізації. Чим більший відсоток ураження паренхіми - тим коротший період стабілізації. Вогнища більше 6 см в діаметрі знаходяться на межі розпаду, застосування хіміоемболізаціі може провокувати цей процес.

Найбільш хороші результати показала поліхіміотерапія із застосуванням мітоксантрону і мітоміцину С - препаратами тропний до гепатоцитах. Використання антрациклінів або похідних піримідину без мітоксантрону та мітоміцину С дають значно гірші результати і гірше переносяться хворими. Застосування комплексу препаратів дозволяє знизити загальну дозу по кожному окремо взятому препарату на 10-20%, не втрачаючи загальної терапевтичної якості лікування.

Абсолютним протипоказанням до хіміоемболізаціі слід вважати наявність симптомокомплексу - обсяг пухлини більше 50% паренхіми печінки, асцит / виражений /, наявність жовтяниці.

Ускладнення методики полягають у появі короткочасного зростання температури у перші 1-3 дні, нудоти (можливо блювання) безпосередньо після хіміоемболізаціі, в перші години. Зміни в аналізах крові не спостерігаються.

Метод суперселективної внутрішньоартеріальної поліхіміоемболізаціі метастазів у печінку і первинних пухлин печінки є ефективним способом стабілізації пухлинних процесів, покращує якість життя хворого на період лікування, продовжує життя на строк від 12 до 72 тижнів, в залежності від обсягу ураження паренхіми печінки.

<