1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Наш досвід лікування кіст нирок.
Головко С.В., Стеценко В.О., Савицький О.Ф.

Введення.

В організмі людини навряд чи можна знайти орган, у якому частіше чим у нирці формувалися б різноманітні кісти. Із всіх кістозних утворень найбільш часто зустрічається солітарна (одиночна) кіста. На думку A. Steg (1975), із всіх запропонованих варіантів (солітарна, серозна, кортикальна, однобічна) термін "проста кіста" є найбільш підходящим, тому що підкреслює доброякісний їхній характер, що представляє основну характеристику цих кіст.
Вважається, що проста кіста нирки зустрічається переважно у віці 50 років і більше, частіше у чоловіків в співвідношенні від 3:2 до 2:1 (Лопаткин Н.А., Мазо Е.Б., 1982; Steg A.,1975; Richter S. et al., 1983; Dalton D. Et al., 1986), хоча така "перевага" чоловіків може бути випадковим збігом обставин (Баху А., 1975; Braasch W. et al., 1965). Локалізація кіст у більшості випадків у верхньому й нижньому сегментах нирки, причому в останньому частіше (Джавад-заде М.Д., 1969; Steg A., 1975). По характеру локалізації кіст Н.А. Лопаткін та Е.Б.Мазо (1982) виділяють:

  1. субкапсулярні- розташовуються безпосередньо під капсулою нирки;
  2. кортикальні - розташовуються в кортикальному шарі;
  3. інтрапаренхіматозні - розташовуються в товщі ниркової тканини;
  4. парапельвікальні- розташовуються в ділянці воріт нирки.

Прийнято вважати, що клінічно практично не вдається встановити діагноз простої кісти нирки, оскільки вона не має специфічних симптомів і нерідко виявляється випадково при обстеженні хворого з приводу іншого захворювання. A. Steg (1975) вважає, що проста кіста нирки рідко викликає порушення пасажу по верхніх сечових шляхах, виявляється при обстеженні з приводу захворювання, що не має до неї ніякого відношення і протікає безсимптомно в 70% хворих. J.I. Farrel et al (1942) вперше висунув точку зору про взаємозв'язок простої кісти нирки та артеріальної гіпертензії. В 1944 р. А. Е. Pears повідомив про один випадок нормалізації артеріального тиску у хворого з простою кістою нирки після нефректомії. Спостереження Н. А. Лопаткіна й Е. Б. Мазо (1982) дозволяють думати, що причинами артеріальної гіпертензії у хворих з простою кістою нирки є: 1) здавлення кістою магістральних ниркових судин; 2) здавление кістою внутрішньониркових судин з наступною атрофією паренхіми; 3) здавлення кістою мисочки й верхньої третини сечоводу з порушенням уродинамики. Своєчасна ліквідація кісти або її спорожнювання дозволяє врятувати нирку завдяки високим пластичним властивостям її паренхіми (Лопаткин Н. А., Мазо Е. Б., 1982).

Діагностика

Останнім часом для діагностики об'ємних процесів нирок став широко застосовуватися ультразвуковий метод дослідження або ультразвукове сканування. Ультразвукове дослідження (УЗД) виявилося високоінформативним, особливо при диференціальній диагностиці щільних і рідинних утворень нирок (Демідов В. Н. із соавт., 1989; King D.L., 1972; Goldberg B.B. et al., 1973; Bartels H., 1976; Dalton D. et al., 1986).
При УЗД проста кіста нирки визначається у вигляді эхонегативного утворення округлої або овальної форми із чіткими, рівними, безперервними контурами й тонкими стінками (Демидов В. Н. із соавт., 1989; Пилипенко Н. В., 1993). Розміри диагностуємих кіст коливаються від 8 мм, що вважається мінімальним розміром кісти, що виявляється при ультрасонографії , до 5-6см.Точність УЗД при диференціальній диагностиці кіст та інших об'ємних утворень нирки досягає 100% (Сhan S.L., 1980; Pollask H.M., 1982).
Диагностична можливість ультразвукового дослідження знижується при парапельвікальних кістах, де відсоток помилок досягає 11%, а також при нетипових кістах та кістах менше 2 см у діаметрі (Халаби Д.А., 1982; Трапезникова М.Ф. із соавт., 1984; Amis E.L. et al., 1986, 1988). G.Holmberg (1992) відзначає вирішальне значення кваліфікації й досвіду лікаря, що виконує ультразвукове дослідження. Впроваджена з 1972 року в клінічну практику комп'ютерна томографія (КТ) у деяких випадках не може дати 100% впевненості у вірогідності діагнозу, особливо при парапельвікальних кістах і пухлині в кісті, що знижує її діагностичну цінність до 94% (Аляев Ю.Г., Амосов А.В. 1982; Amis E.S. et al., 1988; Forster W.L.., 1988; David L. Et al., 1988). Однак іншими авторами КТ вважається максимально інформативним методом дослідження з вірогідністю близькою до 100% (Лопаткин Н.А., Мазо Е.Б., 1982).

Лікування кіст нирок.

Показанням до оперативного лікування кіст нирок є будь-яка симптоматична кіста, тобто кіста нирки, ускладнена:

  • больовим синдромом;
  • симптоматичною артеріальною гіпертензією;
  • порушенням уродинаміки верхніх сечовивідних шляхів;
  • наявність кістозного утворення нирки, що приводить до зниження якості життя пацієнта.

Проста кіста нирки вимагає:

  • динамічного спостереження;
  • лікувально-диагностичної пункції з проведенням склеротерапії;
  • эндовідеохірургічної операції.

Як правило, підкапсульні кісты до 5-6 см, розташовані вдалині від ниркового синуса, сечоводу й магістральних ниркових судин не визивають обструкцію сечовивідних шляхів, симптоматичну артеріальну гіпертензію і потребують динамічного спостереження.

Говорити про те, який метод краще, а який гірше для лікування кісти нирки неможливо. Існують рекомендації, використовуючи які лікар може досягти максимального лікувального ефекту. Але рішення про вибір методу завжди повинен бути індивідуальним, з огляду на клінічну картину захворювання й інтереси самого пацієнта.

Коли кіста викликає обструкцію верхніх сечовивідних шляхів або артеріальну гіпертензію, пацієнтові показане оперативне лікування:

  • перкутанна лікувально-діагностична пункція кісти і введення склерозуючого засобу (глюкоза, фенол, фосфат вісмуту й этанол, але жоден з препаратів не має значних переваг перед іншими);
  • резекція стінок кісти.

В 1861 році Thompson вперше виконав перкутанну пункцію кісти нирки з аспірацією її вмісту як лікування.

По даним проведених досліджень рецидив ниркової кісти після лікувально-діагностичної пункції спостерігається від 30 до 60% випадків. Надалі таким пацієнтам показане оперативне лікування.

При правильному підборі пацієнтів (субкапсулярне розташування кісти, розміри кісти до 4-5 см.) і технічному виконанні процедури у сполученні зі склеротерапією ефективність методу може досягати 90%. У пацієнтів, яким виконана операція - резекція кісти, рецидивів не спостерігається.

Рецидив кісти після перкутанної пункції пов'язаний з особливостями будови й розташуванням кісти:

  • кальциноз стінки кісти;
  • нерівномірна товщина стінки кісти;
  • багатокамерна кіста;
  • кіста з ознаками запального процесу й склерозом стінки.

Такі особливості кісти нирки по досвіду практикуючих урологів вимагають індивідуального хірургічного підходу.

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Что лучше инжектор или карбюратор? Подробнее на странице http://kamael.com.ua