1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Гельмінтози (глистяні інвазії) – захворювання, які визиваються плоскими чи круглими червами (багатоклітинними організмами), які використовують організм людини в якості середовища для проживання та харчування. Гельмінти визивають ураження різних органів та тканин за рахунок механічного подразнення дорослими чи проміжними (личиночними) формами гельмінтів, за рахунок виділення токсичних речовин (продуктів життєдіяльності гельмінтів), а також поглинання вітамінів, мікроелементів та інших поживних речовин з організму людини. Відомо близько 300 видів гельмінтів, в людини паразитує більш ніж 100 видів гельмінтів, однак найбільш поширеними на території Україні є близько 30 гельмінтозів людини. Найбільш розповсюдженими на території нашої держави є такі гельмінтози як ентеробіоз, аскаридоз, опісторхоз, трематодоз, трихоцефальоз, трематодози та гемінолепідоз.
Тема гельмінтозів (паразитозів) традиційно не є самою приємною для обговорення із-за багатьох причин (у себе страшно виявити та з іншими неприємно обговорювати). В результаті цього виникають міфи-захисники, які огороджують людей від неприємної інформації. А це ще погіршує та обтяжує ситуацію з гельмінтозами.
Ось найбільш розповсюджені міфи:
Гельмінтоз не є поширеним захворюванням, частіше це проблема дитячого віку.
На жаль статистика є вкрай невтішною. На сьогодні паразитарні захворювання є найпоширенішими у світі, майже 90% усіх паразитарних захворювань – це гельмінтози. Кожний третій житель планети заражений тим чи іншим гельмінтозом, нерідко одночасно 2-3 та навіть більшою кількістю різних видів гельмінтів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з 50 мільйонів людей, які помирають щороку у світі від паразитарних захворювань, в тому числі гельмінтозів помирає 14 мільйонів людей. Поширеність гельмінтозів в світі, що передаються через ґрунт (забруднення рук та продуктів харчування ґрунтом) надзвичайно висока та орієнтовно складає: аскаридоз – 1 мільярд 450 мільйонів жителів, трихоцефальоз (власоглав) – 1 мільярд 50 мільйонів, інші нематоди (круглі черви) – 1 мільярд 300 мільйонів жителів. Підкреслюється, що як мінімум 75% всіх дітей шкільного віку, особливо в несприятливих регіонах повинні отримувати протигельмінтну терапію (ВООЗ ЕВ 111/28, №912, 2002 р.). За останніми даними американських паразитологів виявлено, що 85% американців заражені щонайменше 1 видом гельмінтів, а деякі дослідники рахують, що ця цифра може сягати 95%. За даними ВООЗ в Європі заражений гельмінтозом кожен третій житель, які не знають про це. Така інформація є приголомшливою, тому що навіть у таких найбільш економічно розвинених та багатих країнах як США та країни Євросоюзу проблема гельмінтозів, в першу чергу їх діагностики стоїть вкрай гостро.
За даними паразитологічного моніторингу в Україні протягом життя практично кожна людина переносить якесь паразитологічне захворювання. Навіть за офіційними даними щорічний показник захворюваності на гельмінтози в Україні високий та складає в середньому 1333 випадків на 100 тисяч населення. Реальні ж показники захворюваності заздалегідь є суттєво вищими. За даними Українського Центру санітарно-епідеміолгічного нагляду поширеність гельмінотозів в Україні постійно зростає і надалі буде зростати.
За даними наукових досліджень гельмінтозами страждають всі без винятку вікові групи. Проте діти дійсно дещо частіше заражаються гельмінтозами, попри відсутність у них повноцінних гігієнічних навичок, а деякі дослідження доказують більшу сприйнятність дитячого організму до розвитку гельмінтозу, так як попадання яєць чи цист гельмінтів в організм людини не у всіх випадках призводить до розвитку того чи іншого гельмінтозу. Крім того, у порівнянні з дорослими прояви гельмінтозу у дітей мають більш виражений, бурхливий перебіг, з більшою кількістю скарг.
Мене та моєї сім’ї це не стосується, ми завжди миємо руки перед їдою, в нас гельмінтозу не може бути.
Дотримання гігієнічних правил є одним з методів профілактики зараження гельмінтозами. Однак на жаль гельмінтозом можна заразитись не тільки через брудні руки, а й через недостатньо промиті овочі, фрукти, зелень, недостатньо прожарені м’ясо та рибу, заражену яйцями гельмінтів чи цист воду (питну, проковтування води під час купання), вдихаючи пил, який містить яйця та цисти гельмінтів, контактним шляхом через шкіру та слизові оболонки (у водоймах, ходіння на босу ногу по землі), а також частими переносниками інвазивних форм гельмінтів є комахи (мухи, таракани, мурахи).
В організмі людини паразитуючі форми гельмінтів можуть жити роками, десятиліттями та навіть впродовж усього життя, відсутність специфічних симптомів, малосимптомний перебіг гельмінтозів не дає можливості запідозрити наявність гельмінтів в організмі людини.
Абсолютно ніхто в будь-якому віці не може бути застрахований від зараження тим чи іншим видом гельмінтів.
Кішки та собаки, які живуть у домашніх умовах «чисті», від них заразитись гельмінтами неможливо. Із 82 видів гельмінтів, які були зареєстровані у кішок і собак в наших широтах, 32 види можуть паразитувати у людини. За даними ветеринарних служб зараженість найбільш поширених домашніх тварин (кішок, собак) може сягати від 40 до 78% (дикі тварини заражені як правило у 100%). В кишківнику вказаних тварин часто можна виявити від 2-3 до 5 видів глистів. Найбільш часто в кішок та собак зустрічаються такі гельмінти, які можуть передаватись людям як ехінококки, аскариди, токсокари, тенії, дипилідії, мезоцестоїди, дірофілярії, анкілостоми, трихуріси та інші. Половозрілі форми гельмінтів масово обсімінюють навколишнє середовище яйцями та цистами, які можуть при потраплянні в організм людини та тварини призводити до гельмінтозу. Так, наприклад, самка аскариди може відкладати до 240 тисяч яєць щодоби.
Відсутність спеціальних місць для вигулу домашніх тварин в містах сприяє розсієнню інвазивних елементів гельмінтів в людних місцях та зараженню тварин, що вигулюються, а з брудом на взутті потрапляння їх в приміщення з високим ризиком зараження домашніх тварин, які навіть ніколи не вигулюються.
Безперечно зменшує ймовірність носійства гельмінтів домашніми тваринами і відповідно ризик зараження ними людини регулярного пожиттєвого застосування у тварин з профілактичною метою протигельмінтних препаратів не менш ніж 4 рази на рік. Проте, за даними багатьох досліджень, сім’ї, в яких є кішки чи/та собаки наявність гельмінтозів в членів сім’ї сягає 99%!
Сабаки та кішки – друзі людини, які існували поряд багато тисячоліть. Але вони повинні жити на вулиці в спеціальних умовах. Навіть християнська релігія, яка в своїй основі несе оздоровчу місію забороняє утримувати собак та кішок в квартирах.
Аналізи калу, які щорічно виконується в поліклініці (дитячому саду, школі) не виявляли наявність гельмінтів, гельмінти в організмі відсутні.
Аналіз калу на яйця глист є вкрай низькоінформативним методом діагностики гельмінтів з багатьох причин (неправильно зібраний аналіз, недотримання спеціальних методик аналізу кала на яйця глист, відсутність виділення яєць гельмінтами в певні фази їх розвитку, обмеження в точності самої методики). До того ж деякі види гельмінтів живуть в кровоносному руслі, тканинах різних органів та систем організму. В таких випадках аналіз калу на яйця глист є абсолютно неінформативним.
Існує багато серологічних методів діагностики гельмінтозів. Онак недоліками їх є – відсутність серологічних тестів для всіх гельмінтозів, їх висока вартість, інформативність коливається від 70 до 99%, в хронічну фазу часто неможливо розрізнити наявність активної глистяної інвазії від глистяної інвазії, яка була перенесена раніше.
В більшості випадків гельмінтози взагалі не діагностуються і не запідозрюються, проводиться симптоматичне лікування різних захворювань та патологічних станів, яке не дає та й не може дати стійкого позитивного ефекту, так як не проводиться протигельмінтна терапія. В тих же випадках, в яких гельмінтоз діагностується, це як правило запущені випадки тривалого персистування гельмінтів чи гельмінтози з вираженою клінічною симптоматикою, при яких проводиться стаціонарне дообстеження із застосуванням специфічних лабораторних та інструментальних методів.
Таким чином, можна сміливо стверджувати, що ті випадки діагностованих гельмінтозів з якими стикається практична медицина - це тільки вершина айсберга. Більшість гельмінтозів залишаються нерозпізнаними, вони визивають страждання хворих на довгі роки та часто пожиттєві негативні наслідки на здоров’я людини.
Людина з гельмінтозом завжди має порушення харчування, худа та має безліч скарг (в тому числі скрегоче зубами під час сну, відмічає свербіння в ділянці анального отвору).
Клінічні симптоми гельмінтозів неспецифічні, вираженість симптомів може варіювати від їх відсутності, незначної загальної слабкості та підвищеної втомлюваності до важких патологічних станів, які можуть закінчуватись летально.
В більшості випадків гельмінтоз проявляється загальною слабкістю, шкірними алергійними проявами, болем в животі чи нудотою, гіркотою в роті, емоційною лабільністю, порушенням сну, головним болем. Гельмінти можуть визивати та провокувати появу багатьох автоімунних та алергійних захворювань та станів (бронхіальна астма, дерматити, холецистити, цукровий діабет, епілепсія, лімфаденопатії, артралгії, міалгії, анемії, тощо), можуть уражати практично всі органи та системи організму, з часом визивати онкологічні захворювання багатьох органів (шлунка, печінки та жовчного міхура, підшлункової залози, легень, лімфоми), визивати ускладнення їхнього паразитування (абсцеси (гнійники) печінки та підшлункової залози, механічна жовтяниця, кишкова непрохідність, апендицит, тощо). Гельмінтози в дітей призводять до затримки фізичного та психічного розвитку дітей, зниження працездатності у дорослих.
Гельмінтози не обов’язково супроводжуються зниженням ваги тіла. Частіше вага в більшості випадків при ураженнях гельмінтами є незмінною, в деяких випадках в результаті порушення гормональних механізмів обміну речовин вага тіла може навіть збільшуватись.
Свербіння в ділянці анального отвору визивають тільки окремі види гельмінтів, частіше гострики (ентеробіоз). Скрип зубами в нічний час може супроводжувати деякі гельмінтози, що пояснюється підвищенням збудливості центральної нервової системи в результаті інтоксикації та анального свербіння під час сну.
Відсутність специфічної клінічної картини гельмінтозів, частий латентний (скритий) їх перебіг утруднюють діагностику гельмінтозів.
Таким чином, актуальність проблеми гельмінтозів в Україні та в світі обумовлена надзвичайною поширеністю гельмінтозів та значними негативними наслідками на здоров’я населення. Основною проблемою сучасної паразитології в усьому світі є своєчасна та надійна діагностика гельмінтозів. Висока захворюваність на гельмінтози в Україні обумовлюється відсутністю державної програми профілактики та дегельмінтизації населення та тварин, збільшення кількості домашніх тварин у домівках, забруднення навколишнього середовища стічними водами, які забруднені яйцями глист та їх цистами, відсутність цілеспрямованої пропаганди необхідності дотримання гігієнічних навичок та дотримання технологічних процесів приготування їжі, міграцією населення та поширеним туризмом (поява екзотичних гельмінтозів при закордонному туризмі), вкрай низька інформативність методів діагностики гельмінтозів, що призводить до несвоєчасного та неадекватного лікування.
Біорезонансна діагностика, яка застосовуються клінікою фізіотерапії є обнадійливою альтернативою при діагностиці гельмінтозів, а біорезонансна терапія може ефективно застосовуватись як самостійно, так і в комплексі з хіміопрепаратами при проведенні протигельмінтної терапії.
Перевагою біорезонансної діагностики при діагностиці гельмінтозів є комплексність (діагностування всього спектру гельмінтів – як найбільш поширених, так і «екзотичних», діагностика яких в Україні взагалі неможлива, можливість діагностування фази захворювання, локалізації гельмінтів, діагностування патологічних змін, які ними викликаються – інтоксикації, алергії, запалення, дистрофічних змін, вегетативних змін, порушення обміну вітамінів, мікроелементів, тощо), її швидкість (це експрес-методика, яка в середньому займає до 30 хвилин), зручність (неінвазивність, безболісність, відсутність необхідності здавати аналізи), надійність (точність діагностики при правильному застосуванні методики безперечна), доступність. Біорезонансну діагностику зручно застосовувати для контролю за ефективністю проведеної протигельмінтної терапії. Біорезонансну діагностику для виявлення гельмінтозів доцільно проводити систематично 2 рази на рік, а дітям, сім’ям, у яких є домашні тварини 4 рази на рік. Це дасть змогу своєчасно діагностувати той чи інший гельмінтоз та провести своєчасне та адекватне лікування.
Відразу ж після біорезонансної діагностики може призначатись специфічне лікування, характер якого залежить від виду гельмінтозу, який діагностується. Може призначатись біорезонансна терапія (вона ефективна, не має побічних ефектів, комплексно діє на організм), хіміотерапія (діє швидко, однак існує багато побічних ефектів). При необхідності у складних випадках за результатами біорезонансного обстеження також може бути призначене цілеспрямоване дообстеження (лабораторні та інструментальні дослідження) для уточнення характеру патологічного процесу.
Таким чином, гельмінтози – це актуальна проблема сьогодення, яка повинна вирішуватись комплексно всими доступними методами, проводитись своєчасна діагностика та ефективне лікування. Професійне застосування біорезонансної діагностики та біорезонансної терапії має беззаперечні суттєві переваги перед загальноприйнятими методами діагностики та терапії гельмінтозів.

<