1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Helicobacter pylori (гелікоба́ктер піло́рі) — спіралевидна паличковидна грамнегативна бактерія, що інфікує різні області шлунка і дванадцятипалої кишки. Деякі автори порівнюють гелікобактерну інфекцію з чумою, зважаючи на значну її поширеність серед населення та за обсягами негативних наслідків, до яких вона призводить. Більшість випадків виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки та відповідно її ускладнень, гастритів, дуоденітів, деякі форми лімфом шлунку і раку шлунку етіологічно пов'язані з інфікуванням гелікобактер пілорі. Значна частина населення інфікована цією бактерією, проте в частини інфікованих людей гелікобактер пілорі не визиває ніяких негативних наслідків протягом життя. В Києві інфікованість дорослого населення складає близько 70%.
Вперше гелікобактерна інфекція була виявлена в 1875 році, коли група німецьких вчених дослідила спіралевидну бактерію в слизовій оболонці шлунку людини. Як це часто буває, бактерія не росла в культурі (на відомих у той час штучних поживних середовищах), і це випадкове відкриття було зрештою забуте. Бактерія була знову відкрита в 1979 році австралійським патологом Робіном Ворреном, який потім, починаючи з 1981 року, провів подальші її дослідження разом з Баррі Маршаллом. Воррену і Маршаллу вдалося виділити й ізолювати цей організм з проб слизової оболонки шлунка людини.
Медичне і наукове співтовариство повільно і неохоче визнавали причинну роль цієї бактерії в розвитку багатьох захворювань шлунку і дванадцятипалої кишки, унаслідок поширеного на той час переконання, що жоден мікроорганізм нездатний вижити скільки-небудь тривалий час в кислому середовищі шлунка. Визнання науковим співтовариством етіологічної ролі цього мікроба в розвитку захворювань шлунку почало поступово приходити лише після того, як були проведені додаткові дослідження. В 2005 році першовідкривачі бактерії Робін Воррен і Баррі Маршалл були удостоєні Нобелівської премії з фізіології і медицини.
Гелікобактери є єдиними відомими на сьогодні мікроорганізмами, здатними тривало виживати в надзвичайно кислому та майже безкисневому середовищі шлунка, заселяти його слизову оболонку та розмножуватись (мал. 1). Гелікобактер пілорі — спіралеподібна грамнегативна бактерія, близько 3 мікронів у довжину, діаметром близько 0,5 мікрона. Вона має 4-6 джгутиків і здатна надзвичайно швидко рухатися навіть в густому слизі. Гелікобактер пілорі має здатність переходу від спіральної до кокової форми, що також збільшує здатність її виживання в кислому й агресивному середовищі шлунку. Спіралевидна форма бактерії пов'язана з розвитком у цієї бактерії здатності проникати в слизову оболонку шлунку і дванадцятипалої кишки, оскільки така форма полегшує її рух в слизовому гелі, що покриває стінки травного тракту. Здатність гелікобактер пілорі колонізувати слизову оболонку шлунку і дванадцятипалої кишки залежить від стану імунітету організму людини та від наявності штаму бактерії, що визначає її специфічну взаємодію з організмом людини та її патогенність (агресивність).
Рис. 1. Бактеріїї Helicobacter pylori на поверхні слизової оболонки шлунка (кольорове сканування під електронним мікроскопом).
Дієвим способом лікування захворювань, пов’язаних з інфікуванням гелікобактерною інфекцією є проведення антигелікобактерної терапії, метою якої є ерадикація (знищення) даної бактерії. Як діагностувати та лікувати гелікобактерну інфекцію?
Історія рекомендацій по діагностиці та лікуванню гелікобактерної інфекції бере початок з 1996 року, коли вперше були прийняті офіційні рекомендації (Маастрихт-1), потім були рекомендації Маасстрихт-2 (2000 рік), а в 2005 році прийняті рекомендації Маастрихт-3, якими користуються і понині. Згідно цих рекомендацій пріоритет в діагностиці гелікобактерної інфекції надається неінвазивним методам, а саме дихальному тесту з 13С-сечовиною. Недоліком цього тесту є його висока вартість (близько 400 гривень в Києві). Крім цього, можна діагностувати гелікобактер пілорі також іншими методами, але для цього необхідно виконати фіброгастроскопію та взяти кусочок тканини шлунка (біопсію) на дослідження.
Після діагностування в організмі людини гелікобактер пілорі обов’язкового лікування, направленого на знищення цієї бактерії потребують хворі на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, атрофічний гастрит, MALT-лімфому шлунка (вид пухлини шлунка), після хірургічного видалення раку шлунка та найближчі родичі хворого на рак шлунка. Крім того, лікування гелікобактерної інфекції показане при наявності шлункової диспепсії (вкрай поширеної патології дорослих), гастропатії, пов’язаної з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури, ідіопатичної залізодефіцитної анемії та бажанні хворого. Своєчасно проведена ерадикація гелікобактер пілорі є дієвим методом профілактики раку шлунка.
Проведення такого лікування базується на одночасному застосуванні 2 антибактеріальних препаратів у високих дозах в комбінації з антисекреторним препаратом. Середня ефективність такого лікування складає 80-90%. При безуспішності такого лікування (збереженні інфікування гелікобактер пілорі) проводять повторний курс лікування вже з 3 антибактеріальними препаратами та антисекреторним препаратом. Середня ефективність такого лікування також сягає 90%. По закінченні кожного курсу лікування повинен проводитись контроль знищення гелікобактер пілорі.
Недоліками вказаного лікування є в першу чергу недостатня його ефективність. Відсутні чіткі рекомендації щодо подальшого лікування хворих після збереження інфекції після повторного курсу лікування. Крім того, з кожним число випадків невдалої антигелікобактерної терапії збільшується, зважаючи на ріст резистентності бактерії до антибактеріальних препаратів, які застосовуються для лікування. Так, показники резистентності гелікобактер пілорі до метронідазолу в Україні сягає 50%, а кларитроміцину - 10-15%. А саме ці препарати є основними в схемах антигелікобактерної терапії. При наявності резистентності гелікобактер пілорі до 1 антибактеріального препарату ефективність терапії зменшується до 50%, а при наявності резистентності до 2 препаратів – до 25%. Зменшує ефективність антигелікобактерної терапії також застосування генеричних (неоригінальних) препаратів та фальсифікованих препаратів, відносна частка останніх може сягати в Україні %. Також антигелікобактерна терапія може визивати побічні реакції, вираженість яких особливо суттєва при повторній антигелікобактерній терапії. Немаловажним є також досить велика вартість лікування (при застосуванні оригінальних препаратів – 700-800 гривень на курс).
Враховуючи вищесказане, актуальним є застосування альтернативних методів як діагностики, так і лікування гелікобактерної інфекції. Саме одним з таких методів є біорезонансна діагностика та лікування. Біорезонансна діагностика дає можливість неінвазійного дослідження на наявність гелікобактер пілорі, визначити його відношення з організмом (безсимптомне носійство, яке не потребує лікування, агресивне інфікування з необхідністю лікування, перенесена інфекція, відсутність інфікування). Крім того, біорезонансна діагностика дає змогу визначити характер патологічних змін, які визиваються даним інфікуванням, в тому числі ступінь дисплазії слизової оболонки шлунка (передракового процесу). Біорезонансне лікування за допомогою електромагнітних випромінювань певних частот та модуляцій дає можливість безмедикаментозного знищення гелікобактерної інфекції шляхом прямої інгібуючої дії на бактерії та підвищення захисних (імунних) властивостей організму. Перевагою його є достатня ефективність на фоні відсутності побічних ефектів, відсутності появи резистентних штамів гелікобактер пілорі, можливість поліпшення відновлення слизової оболонки шлунка та кишківника та підвищення захисних властивостей організму.
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Что лучше инжектор или карбюратор? Подробнее на странице http://kamael.com.ua