1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Пройшло вже більш ніж 20 років з моменту відкриття вірусу гепатиту С. Сотні тисяч українців хворіють на гепатит С, проте навіть тепер у Міністерстві охорони здоров’я точних даних про кількість хворих немає. Обов’язкову перевірку на наявність хронічного гепатиту С та В проходять військовослужбовці та донори. Спираючись на ці дані, поширеність вказаних гепатитів складає від 1 до 5% обстежених в залежності від регіону України, більшість яких складає гепатит С. Факторами ризику інфікування гепатитом С є наркоманія, наявність багатьох сексуальних партнерів, ВІЧ-інфікованість, професійний контакт з кров’ю (медичні працівники), медичні маніпуляції та навіть відвідування манікюрного кабінету.
Від гепатиту С в перше чергу страждає печінка, де вірус як-правило знаходитися протягом життя людини. Вірус уражає клітини печінки і спричинює їх загибель. У половини інфікованих виникає безсимптомне носійство вірусу (виявляється тільки специфічними лабораторними дослідженнями на вірус гепатиту С), у 40-60% інфікованих виникає хронічне запалення (гепатит), частково клітини печінки відновлюються, частково заміщуються функціонально неактивною сполучною тканиною. Через 5-10 та більше років у 10-15% хворих розвивається фіброз та цироз печінки, а також пухлини печінки (гепатоцелюлярна карцинома).
Тому інфікованість вірусом гепатиту С є абсолютним показом до проведення противірусної терапії. Тільки така терапія зменшує прояви захворювання, є профілактикою небажаних змін в печінці та покращує прогноз. «Золотим стандартом» такої терапії є лікування 2 препаратами (комбінація пегільованого інтерферону та рибавірину), яке триває 6-12 місяців у залежності від генотипу вірусу. Максимальна ефективність лікування (що підрозуміває повне знищення вірусу в організмі людини) сучасними брендовими (оригінальними) препаратами за різними даними становить від 40 до 70%, а наявність побічних ефектів різного ступеня вираженості відмічається практично у 100% хворих, що в певної кількості хворих потребує дострокового закінчення лікування. Вартість одного курсу такого лікування становить 80-160 тисяч гривень.
За державні кошти можуть лікуватись тільки незначна кількість хворих – ті, хто крім гепатиту С інфікований ВІЧ-інфекцією. В інших випадках лікувальні заклади мають можливість проводити тільки симптоматичну терапію (гепатопротекторами чи імуномодуляторами), яка не призводять до елімінації (знищення) вірусу. До речі сказати, і в більшості економічно розвинених країнах лікування гепатиту С також не є безоплатним чи оплачується тільки частково, в тому числі страховими компаніями.
Реальною альтернативою медикаментозному лікуванню є застосування комплексної біорезонансної терапії. Вона підрозуміває використання специфічних модульованих частот, які з однієї сторони подавляють реплікацію (розмноження) вірусів, з іншої – збільшують захисні (імунологічні) властивості організму, відновлюють функціональний стан печінки. Ефективність біорезонансної терапії в плані елімінації (знищення) вірусів в організмі за даними українських, російських та європейських дослідників не поступається чи перевищує показники ефективності медикаментозного лікування. Суттєвими перевагами такого лікування є його фінансова доступність, нешкідливість для організму (відсутність побічних ефектів), відбувається, крім того, загальне оздоровлення організму.
Крім того, біорезонансна діагностика дає можливість безпосередньо під час дослідження виявляти вірус гепатиту С, визначати ступінь його активності (реплікації), діагностувати характер змін та ступінь вираженості змін печінки та інших органів, контролювати в ході лікування його ефективність та індивідуально визначати необхідну тривалість лікування.
Таким чином, вірусний гепатит С є надзвичайно актуальною проблемою в Україні, зважаючи на його поширеність, несприятливі наслідки для організму, труднощі діагностики та недоступність ефективного лікування. Біорезонансна терапія та діагностика є реальною альтернативою для вирішення вказаних проблем.
<